Бутин – один за найдавніших слов’янських осередків на теренах Вишнівеччини

11082605_826833577397957_5816304876799231164_n

Микола Кибалюк – науковий співробітник “Національного заповідника “Замки Тернопілля” у вихідні побував у Бутині, про що пише на своїй сторінці у Facebook.

Вирішив поєднати приємне з корисним і поїхав до Бутина. Краса неймовірна – типове давньослов’янське поселення. Впевнений, що Бутин (як і мою Дзвинячу) сміливо можна віднести до найдавніших слов’янських осередків на наших теренах. Можливо наші предки і не вміли писати до християнства (як дехто стверджує), але вони залишили нам набагато потужніший інструмент – наша історія в прямому значенні лежить просто у нас під ногами, потрібно лише підібрати ключик до закодованої інформації залишеної далекими предками і ми все зрозуміємо.
Щира подяка сільському старості Жилі Андрію Федоровичу, який взяв на себе місію провідника. Удвох ми поспілкувалися зі старожилами села та почули (і записали) цікаві розповіді – розруха, війни, колективізація, діяльність УПА, що називається інформація з першоджерел, яких, на жаль, з кожним роком стає все менше. Такого не розповість жодна книга.
Також щиро дякую людям, які подарували до фондів музею добротну масницю та три вишитих рушники. Зрозуміло, що більшість з нас сьогодні краще ніж принести щось до музею, понесе це на ринок. Але також потрібно розуміти, що в цьому випадку ці речі осідають в приватних колекціях чи «їдуть» за кордон. То хіба 20 – 30 грн. це та ціна, за яку ми готові відібрати пам’ять про наше минуле у наступних поколінь? Напевно, поки ще не пізно, пора зрозуміти, що сьогодні найнадійніше місце збереження таких речей це музейні фонди.
Впевнений, що це лише початок, і крок за кроком, ми підберемо ключик та зможемо прочитати книгу нашого минулого!