Вишнівецьку громаду відвідала делегація освітян з Естонії

Естоніє! Сонце в нас одне і шлях єдиний: будувати, вчитися, творити!

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Початок тижня приніс у Старовишнівецьку ЗОШ приємні клопоти: до них їдуть естонські педагоги. Не так давно делегація вишнівчан, працівників громади на чолі із головою Володимиром Кравцем відвідала естонські школи, переймала досвід для розвитку, громади, Нової української школи. Зачудовувалися матеріальним забезпеченням навчальних і виховних закладів, мріяли про подібне у своїх школах і дитсадках. А ще почули чимало цікавого про цю країну-складову ЄС.
Сучасна Естонія- розвинута аграрно-індустріальна…
Отже, кілька слів про цю країну Балтії і для наших читачів. У сучасній Естонії ліси займають 52 відсотки площі країни і включають у себе найвищі в світі сосну та ялинку (46,6 метра та 48,6 метра відповідно, у нас би давно зрізали-прим. авт.). Якщо в Україні селяни отримують по два гектари сільськогосподарських земель, то серед естонців чимало власників шматочків лісу. Ці гектар-другий можна використати як товар — і продати ділянку комусь під вирубку чи будівництво.
Хтось облаштовує собі на цій території обійстя, а для когось це депозит чи природний пенсійний фонд. Продавши право вирубати сотню дерев, люди отримують ніколи не зайві кілька тисяч євро.
Також Естонія — це острови. Всього 1520, найбільші — Сааремаа та Гіюмаа, автобусні зупинки у вигляді будиночків, щоб людям не дошкуляв холод і вітер, а взимку — повністю обладнані дорожніми знаками льодові дороги, які поєднують острови з материком.
Іще Естонія — це болота. Їх у країні сприймають не як трясовину, а як красиві ділянки первісної природи.

Що ж до людей, то їх в Естонії, за переписом у липні 2017 року, було 1 251 581 чоловік. Площа — 45 228 кв.км — практично дорівнює площі трьох областей України- Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської. Естонський ВВП на душу населення за підсумками 2017 року склав $28 700 (на $13 147 більше, ніж у сусідній Латвії, та майже в 11 разів більше, ніж в Україні), Світовий банк відносить економіку країни до групи розвинутих.

Вклонився сивочолий лицар Байда

І ось візит у відповідь. Хотілося показати гостям все краще, чого у вихованні підростаючого покоління досягають. І їм це вдалося.
Почну із Старовишнівецької ЗОШ, котра першою зустріла естонську делегацію із 10 чоловік. Вже з перших кроків у вестибюль гості завмерли від зачарування, коли б’ють литаври (тут старається вчитель фізичного виховання і захисту Вітчизни Василь Філик), коли урочистість моменту видають оченята двох маленьких козачат в національному строю (не можуть приховати хвилювання Олег Філик та Дмитро Борейко), котрі завмерли біля Літописця (по праву цю роль довіряють вчителю початкових класів Володимиру Дідику).
Останній і промовляє до гостей словами історії:

Із колиски князівства, де шляхетних героїв дух,
Де в красотах Палацу прадавні віки затаїлись,
Ми прийшли до вас звідти, бо історії вітер не вщух,
То ж заходьте до нас, наші двері гостинно відкрились.
Майбутнє тут сусідить із минулим
Тут постаті гетьманів оживають…

І справді поруч стоїть, немов зійшов з історичного підручника, славний Байда Вишневецький, наша гордість у віках, лицар борні за незалежність України. Булава дуже пасує вчителю фізики Юрію Бодасюку. І , як образно сказав Літописець, тут «дух козацького народу межує із сучасним поколінням, старий Палац й алей вишнева врода міцно сплелися ув одне коріння, гостям низько схиляється в поклоні наш славний гетьман Байда чи Дмитро, вклонивши гречно посивілі скроні на пишні шати і м’яке хутро…»

Вклоняється гостям «Байда», і гості приємно вражені і національним вбранням історичної постаті, і щирою зустріччю, гостинністю старовишнівчан.

–Знав би славний лицар Байда,- пожартувала перед зустріччю з п. Юрієм,- хто гратиме його роль через кілька століть. Та місія вчителя фізики нині важлива і відповідальна- відкрити одну із славних і трагічних сторінок нашої історії. Хтозна, чи знають її естонські педагоги? І він зацікавлює їх. Пізніше своїми враженнями про це вони поділяться із журналістами «Сили слова» та TV -4.

А «Літописець» гарно змальовує чарівні принади рідного краю, коли весна «постукала у двері і буйним білоцвітінням все зайнялось», коли Вишнівеччина «вбирається у синь ставків сріблястих, малює межі дельтами річок», коли все пахне «домом, затишком і щастям, лунає дзвінко сміхом діточок…»

Родзинкою зустрічі став виступ ансамблю бандуристок Вишнівецької комунальної музичної школи у складі Уляни Гедзар, Лізи Руденької та Ірини Кружілко під керівництвом вчительки з класу бандури Діани Філик, котрі так задушевно виконали «Поему про долю», де дівчата оспівували рідну землю, яку «кіньми топтали, свинцем поливали та недоля зламати не змогла”, пісню на сл. Т.Шевченка «По діброві вітер віє». Гаряче аплодують гості. Хоч і мова не зовсім їм зрозуміла, та музику і ідею чують душею. І слова: ” Україно наша! У твоєму лоні вся надія наша, віра і любов». Адже свою Естонію вони люблять так само гаряче.

Вітає дорогих гостей на прадавній українській землі, заквітчаній в ці дні буйним цвітом вишень, голова громади Володимир Кравець, начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту ОТГ Марія Погранична. Вони ще раз дякують за гостинний прийом нашої делегації в естонській школі м. Пайкузе , звідки прибули сьогодні вчителі на чолі зі своїм директором.

Естонською й англійською мовами директор школи Ілона Минзар розповідає про ввірену їй школу, бажає колегам із сусідньої держави гарно і змістовно провести час і запрошує в актову залу альма-матер для діалогу.

А почався він із виступу та подарунків, котрі естонський очільник делегації, директор школи п. Ааре вручає голові громади та вишнівецьким колегам. Він говорить про мир, про дружбу між естонським та українським народами. І жартує, якщо українці не добудують в них школу, то вона залишиться недобудованою, бо в Естонії бракує робочих рук. В нас тепер їх також бракує, бо, як не сумно, але наші майстри на закордонних заробітках.

Далі йде професійна розмова. Про НУШ розповідає естонцям Марія Погранична, підтверджуючи виступ різними слайдами. І закінчує словами про усмішку, чим усміхається Космос, Сонце, Земля, і робить висновок, що посмішка школи- це усміхнені діти… На що пожартував п. Ааре: «А посмішка вчителя- це директор».

Обмін запитаннями і відповідями також пересипався жартами. А учасники художньої самодіяльності школи, зокрема хор «Дзвіночки», у своїх біло-синіх костюмах, втішив усіх присутніх прекрасним виконанням духовних пісень, зокрема «Милість спокою» та «Величаю». Діти напередодні Великодніх свят хвалили Господа за все творіння. Прославляли за радість життя і весну. За благодать. Павлик Свирид виконав «Аве, Марія», де уклінно просив Матір Божу зглянутися над людьми, воскресити доброту у серцях, щоб на світі у кожної мами щастя й радість світились в очах … А Ліза Руденька заспівала «Як мати синів виряджала»

Пізніше вчитель музики і співів естонської школи Естер Мурранд скаже, що вражена виступами дітей. Їй не вдалось би у своїй школі навчити дітей духовному співу, бо в Естонії багато атеїстів ( лише 16 естонців зі ста скажуть, що вони вірять у Бога-прим. авт.), але їй цього так хочеться. Післяшкільна освіта – це прекрасно, резюмує п. Естер. У неї самої двоє внуків, син, котрі навчались у музичній школі, займаються у спортивних секціях. І це нормально. Але важливо, щоб і наша держава була багатшою і щоб більше коштів виділяла на всестороннє виховання дітей, сказала вона. Бо звалити все на плечі громади, то це важка фінансове навантаження.

Зачаровували бутинські вишиванки

Шкільний автобус прямує у Бутин. Тут завжди славились гарними майстринями-вишивальницями. Цей досвід передають із покоління в покоління. Навіть випускники залишають на згадку рідній альма-матер вигаптувані рушники. Тож не дивно, що тут дивували естонських педагогів українською вишивкою, вони з цікавістю розглядали шедеври місцевих умільців- вишиті картини, котрі зайняли почесні місця на виставці- вернісажі. Уважно вслухались і у розповідь про українські вечорниці, на яких займались і рукоділлям, і співали, і пригощались. Відтворили їх для гостей і учні місцевої школи.

Майстер-клас із техніки вишивання хрестиком провела заступник директора з виховної роботи Наталія Хом’як. Гостей переповнювали захоплення і емоції водночас.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

На відкритих уроках побували естонські педагоги у Вишнівецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Їх вразили знання наших першачків-шестиліток, дивувались, як гарно вони пишуть, читають ( в Естонії діти йдуть у перший клас із 7 років- прим. авт.)

Побували і на відкритому уроці з англійської мови…

Прикро лише, що вони захотіли сфотографуватись біля наших дерев’яних дошок у класах.
-Не дивуйтесь, раритет, у нас таких вже немає,- зазначила вчителька співів.
А у нас поки що є, подумалось. Збагатиться громада- і тут у всіх класах з’являться інтерактивні, мультимедійні дошки, бо цього вимагає час. Та ображене самолюбство породило заперечення, подумки вступила у діалог: наші космічні українські генії Ю.Кондратюк, С.Корольов, В.Глушко дивували світ своїми винаходами, навчаючись біля таких же дошок, і ці діти набудуть хороші знання, було б бажання.

Та вервечка думок повела далі: якби не процвітала корупція у нашій державі, то за три десятиліття можна було б поставити освіту у кращі умови. Багато робить громада, та зараз все осилити не може, потрібна більша державна допомога.
До кінця цього дня на естонських друзів чекала ще одна цікава екскурсія- у Палац князів Вишневецьких – архітектурну пам’ятку 18 століття загальнодержавного значення. Цікаво ллється оповідь досвідченого екскурсовода, науковця Любові Шиян про колишню резиденцію останнього представника князівського роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, а після його смерті в 1744 році— шляхтичів Мнішеків.

Приємно здивовані гості й інформацією, що перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 року. Великий князь Литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець.

Теперішній Палац розташований на місці оборонного замку 1395 року, який було перебудовано та укріплено у 1640 році коштом Яреми Вишневецького. Він модернізував замкові укріплення та збудував оборонний монастир кармелітів, який входив в єдину оборонну систему Вишневецького замку.

Після руйнування замку у 2-й половині XVII століття фортифікаційні елементи відновлено у 1705 році…

Після історичної сторінки дня другого гості побували і на гордості Вишнівецької громади- стадіоні «Вишнівець». Вони були в захопленні- такий спортивно-футбольний комплекс став би окрасою і їхнього міста.

Враженнями вони ділились під час фуршету, котрий їм організували також тут…

ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Прийми вітання найменших, братня Естоніє!

24 квітня, на третій день перебування у Вишнівецькій громаді, делегація з Естонії відвідала Вишнівецький ДНЗ «Малятко». Тут завжди радо зустрічають гостей, мають чим здивувати. Найперше- найбільшим своїм скарбом- вихованцями.

Колектив вихователів, хлопчики і дівчатка зустріли дорогих гостей словами привітання та вокально- хореографічною композицією з врученням короваю. Завідувачка Оксана Дідик провела екскурсію закладом та запросила гостей у святково прибраний зал, в якому дивували присутніх своїми виступами малята старшої групи «Соняшники» разом зі своєю вихователькою Ольгою Кирик та музичним керівником Ганною Воляніцькою.

У своєму привітальному слові Оксана Дідик відмітила, що Естонія є надійним партнером України. Адже саме Естонія однією із перших держав у світі визнала незалежність України. Також однією із перших протягнула руку допомоги для лікування поранених на Майдані, котрі вимагали європейського напрямку розвитку держави. Важливе значення має присутність в Естонії великої української громади. Розвивається активна співпраця у сфері культури та освіти. Підтвердження цьому є і ця зустріч.

Відвідувачів дуже потішив виступ маленьких вихованців закладу, адже вони своєю безпосередньою поведінкою надали позитивний заряд емоціям присутніх. Діти виконали пісню-привітання на англійській мові, демонстрували таночки з рушниками, великодніми кошиками та прапорцями України й Естонії. На завершення свята малюки бажали гостям:

Естоніє! Сонце в нас одне і шлях єдиний,
Тож прийми цей голос України. 
Братня Естоніє! Нехай Тобі щастить
Будувати, сіяти, творити.

Гості взяли участь у майстер- класі з виготовлення пасхального сувеніру, який провела вихователька Алла Філик.

Всі залишились задоволеними зустріччю, на згадку залишилися фото та бажання зустрітися знову.

А далі їхня дорога пролягла у місто Тернопіль, де на них чекали нові екскурсії.

Щасливої дороги вам, друзі із Пайкузе! Гарних згадок про Україну-вишиванку, Україну-весну і про її неповторну перлину – історичну Вишнівеччину із прекрасними людьми і дітками.

ГАННА БАРВА