ЖИВИ Й ПРОЦВІТАЙ, УКРАЇНО МОЯ, ДЛЯ МИРУ, ДЛЯ ЩАСТЯ, ЛЮБОВІ Й ДОБРА

Кожен свідомий українець повинен знати та відзначати національні свята, адже це історія нашого патріотичного і чарівного краю, без якої не було б ані теперішнього, ані майбутнього. Одну з важливих дат – 100-річчя об’єднавчої акції між сходом і заходом України ми відзначаємо 22 січня.

Ось як відтворює цю подію поет В. Переяславець:
Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!».
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з коругвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса…

Україна і є сьогодні такою для світу. Хоч ще не заможна, але така барвиста у Різдвяних передзвонах, така мужня у захисті своїх кордонів від споконвічного ворога – північного сусіда. А 22 січня вона знову прибралась у синьо-жовті знамена, високо підняла Державний прапор України, бо від Києва до Львова святкує Акт Злуки.

І Вишнівець святкує. На майдані Шевченка, під батьківським поглядом Великого Кобзаря, зібралися старі і малі, жителі всіх сіл громади. А учні Бодаківської, Бутинської, Вишнівецької, Старовишнівецької загальноосвітніх шкіл району виклали великий напис: «Одна єдина соборна Україна». Та й вірші підготували про єднання, мир, рідну державу.

Ведучі урочистостей, учениці Вишнівецької школи Катя Башук та Юлія Савич з гордістю говорять про нашу країну:
Наш дух волелюбний від скіфів дістався,
Широка душа – від безмежжя степів.
Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,
Той душу твою осягнути зумів.
Це тут України моєї початок,
Де волю плекали твої козаки.
Про неї сьогодні ми будем співати
І славу пронесемо крізь віки!

Інша ведуча додає:
Я вірю, що дух твій ніколи не згасне,
Ти совість народу, незгасна зоря,
Живи й процвітай, Україно моя,
Для миру, для щастя, любові й добра.

Школярі одну за одною перегортають сторінки історії сторічної давнини. 22 січня 1919 року біля Святої Софії було велелюдно. Вхід із Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію «одного нерозривного тіла» від Володимира Великого до «великих гетьманів». Представник Директорії Федір Швець виголосив: «Віднині зливаються в одне віками відділені одна від одної частини України -Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежності Української держави на добро і щастя українського народу».

І хоч у 1919 Україна не змогла відстояти свою незалежність, об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Тоді знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття незалежності Україною, переконливо засвідчивши духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету та соборності українських земель.

До слова запрошують заступника голови Вишнівецької ОТГ Юлію Цимбалюк.
– День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України, – сказала вона. – Високий принцип соборності земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація. На жаль, події історії мають здатність повторюватися. У нас, як і в ті роки, війна – гинуть кращі з кращих. І той самий ворог – північний сусід. Він завдає нам величезних втрат. Але йому ніколи не вдасться вбити нашу волю до перемоги. Наш народ виніс уроки з того часу і знає, що лише в єдності наша сила. Тож сьогодні візьмімось міцно за руки і створімо символічний живий ланцюг єднання.

Над старовинним Вишнівцем злинули у небо слова українського Гімну, який заспівали учасники акції: «Ще нам, браття українці, усміхнеться доля».

Вірмо в це. І будемо сильні цією вірою. Вірмо і в Соборність, бо це символ. Символ боротьби за волю та незалежність. Порозуміння між людьми. Це часточка надії і віри у світле майбутнє. Я вважаю, що відзначення цього свята сьогодні важливе, як ніколи. Воно нагадує нам про те, що лише в єдності ми маємо силу, лише разом зможемо подолати всі біди та нещастя, які випали на долю нашого багатостраждального народу. Нам, українцям, необхідно тепер, як ніколи, знайти спільну мову та порозумітися, пам’ятаючи, що ми власноручно пишемо сторінки історії і на помилку не маємо жодного права. Нам можуть не пробачити її ані пращури, ані нащадки.

ГАННА БАРВА