Наша історія: Перша згадка про Вишнівець

80842282_1040673029621262_7546564328585953280_nПерша згадка є свого роду візитівкою кожного міста, містечка чи села. Зрозуміло, що краєзнавці та дослідники з патріотичних міркувань прагнуть додати престижу тому чи іншому поселенню, намагаючись віднайти якомога давнішу документальну згадку про поселення. Адже, чим старше містечко, тим довшою є його історія і тим поважніше виглядає воно в очах сучасників. Прагнення створити місту хороший історичний імідж дуже часто змушує дослідників відступатися від історичної реальності та вмикати власну уяву.

Містечко Вишнівець, що розташоване на південній околиці історичної Волині біля витоків Горині та відоме в Україні як родове гніздо однієї з наймогутніших княжих династій, не може вихвалятися неабиякою давністю своєї першої писемної згадки. Проте може похизуватися тим, що навряд чи в Україні знайдеться поселення, дискусія про перші офіційні роки життя якого набула такої популярності в історичних колах цілої Східної Європи. Історія першої документальної згадки про Вишнівець напряму пов’язана з питанням походження його власників – династії князів Вишневецьких. А цю проблему, що безпосередньо стосується нашого краю сьогодні можна сміливо вносити до категорії однієї з найбільших таємниць історії Східної Європи.

За останні півтора століття важко назвати ім’я вітчизняного історика, який би не пробував своїх сил в розв’язані даної історичної загадки. Серед них: Михайло Грушевський, Наталя Яковенко, Леонтій Войтович, Ігор Тесленко, Володимир Собчук, Станіслав Келембет та багато інших, а крім цього ще й історики Польщі, Білорусії та Росії. Дана дискусія заполонила шпальти історичних газет і журналів та цілком заслужено отримала назву «Генеалогічної війни».

Спробуємо коротко пояснити суть проблеми для широкого загалу читачів в контексті першої згадки. Отже, у другій половині XVI ст. виходить знаменита праця історика Мацея Стрийковського – «Хроніка польська, литовська, жемайтійська і всієї Русі …». В книзі автор доволі чітко розповідає про походження династії Вишневецьких та будівництво першого замку в містечку. За версією М. Стрийковського, після переходу великого князя Литви Ягайла на польський королівський престол (1385 р.) на троні Литви утвердився його двоюрідний брат Вітовт (1392 р.). Останній відразу почав проводити політику централізації держави та процес приведення до послуху своїх родичів. Першим «під гарячу руку» нового правителя потрапив князь Новгород-Сіверський Дмитро Корибут, який, будучи рідним братом Ягайла, вважав, що має не менше прав до литовського трону, ніж Вітовт і жодного наміру коритися не мав. Внаслідок неминучої військової сутички армія Корибута була повністю розбита, а сам князь потрапив в полон до Вітовта. Згодом тесть Дмитра Корибута впливовий руський князь Олег Іванович Рязанський просить правителя Литви випустити на поруки свого зятя, що, власне, і було зроблено. Зрозуміло, що після поразки у конфлікті з Вітовтом Дмитро Корибут втратив свій Сіверський уділ, а взамін (як пише Стрийковський) отримав землі на Поділлі та Волині – Брацлав, Вінницю, Сокілець та Кременець. Згодом уже сам Дмитро в своїх нових володіннях будує замки Збараж та Вишнівець. Пізніше син Дмитра Корибута Федір, через конфлікт з королем Ягайлом у 1430-му році був позбавлений Кременця і Брацлава, а залишив собі лише Вишнівець, Колодно та Збараж. Саме син Дмитра Корибута, за версією М. Стрийковського, Федір і став родоначальником князів Збаразьких та їх пізніших відгалужень – Вишневецьких, Порицьких і Воронецьких.

Хроніка М. Стрийковського є першим документом, що говорить про Вишнівець в контексті 90-х років XІV ст. Однак конкретного року тут не вказано. Звідки ж тоді історики взяли 1395 рік, який сьогодні в більшості праць фігурує, як перша письмова згадка про Вишнівець. Все дуже просто. На момент позбавлення Вітовтом Сіверської землі Дмитра Корибутовича на Поділлі був інший власник – його двоюрідний брат Федір Коріатович. І зрозуміло, що перед тим, як віддати Поділля (і Волинь) Корибутовичу, потрібно було вигнати звідти Коріатовича. А похід Вітовта на Поділля та вилучення цієї землі з-під влади Федора Коріатовича, якраз і відбувся у 1395 році. Логічно, що саме цю дату і прийняли, як першу документальну згадку про Вишнівець та розтиражували по багатьох статтях і публікаціях.

Але що ж було насправді. А насправді перша друкована історія великого литовського князівства – хроніка М. Стрийковського (як було зазначено) вийшла в 1580-х роках, тобто майже через два століття після подій кінця XIV ст. Вийшла в період, коли князі Вишневецькі, а особливо Збаразькі (князь Стефан займав високий уряд каштеляна троцького та воєводи вітебського і троцького) були на вершині могутності і займали високі державні позиції. Зрозуміло, що доступ до слави та багатьох ключових посад могла додатково забезпечити кровна спорідненість з правлячою династією нащадків Ольгерда. Більше того, М. Стрийковський був знайомий з Стефаном Збаразьким та працював при дворі Григорія Ходкевича, дружиною якого була Катерина Іванівна Вишневецька. Ряд дослідників не без підстав вказують саме на князя Стефана Збаразького, як на головного замовника хроніки М. Стрийковського в частині походження роду Збаразьких і Вишневецьких від Дмитра Корибута Ольгердовича.

Але те, що було аксіомою для сучасників у XVI – XVIII ст. та викликало сумнів в істориків ХІХ ст., стало явною фантастикою в очах дослідників ХХ і ХХІ ст. Сьогодні для більшості істориків уже не секрет, що Федір Корибутович не був предком князів Вишневецьких, що після позбавлення Сіверського уділу Дмитро Корибут земель на Поділлі та Волині не отримував, і що жодного замку у Вишнівці чи Збаражі він будувати не міг. Але, оскільки питання предка роду не є темою нашої статті, то ми повертаємося до проблеми першої згадки.

Отже, першим офіційним документом, який згадує Вишнівець, є грамота, датована 9 липня 1463 року, за якою троє братів – князі Василь, Семен та Солтан Васильовичі ділять Збаразьку волость. З-поміж маєтків, які отримує наймолодший Солтан вказано два села з однаковою назвою «Вишневець», що може свідчити про існування двох власників в недалекому минулому. Термін «село» означає, що жодного замку в той час поселення не мало і нічим не відрізнялося від сусідніх Бутина, Лозів, Бодак чи ін. Але різниця все ж таки була – це поселення лежало на прямому шляху з центру волості (м. Збаража) до центру, де перебував державний урядник (м. Кременця), що, напевно, і визначило його подальшу долю, адже збір мита був серед головних доходів власника.

І, якщо сьогодні перша писемна згадка про Вишнівець уже не піддається сумніву, то питання походження його першого власника так і залишається однією з найбільших таємниць історії Східної Європи. Загадка над якою ламали і ламають голови уже півтора століття сотні патріархів історичної науки з багатьох країн, не дивлячись на сучасні можливості так і не підкорилася жодному з них. «Генеалогічна війна», щодо походження перших власників цілого ряду поселень південної Волині триває і досі.

Хочеться також зазначити, що перша писемна згадка поняття доволі символічне – вона умовно розділяє історію кожного поселення на писемний та дописемний періоди. Немає сумніву, що Вишнівець існував задовго до 1463 року, а історія його дописемного періоду є не менш цікавою, ніж писемна. Адже саме там заховано ключик до таємниць, що сьогодні цікавлять нас найбільше, таких, як прихід перших поселенців, причини вибору саме цієї території, питання походження самої назви «Вишневець» та багато іншого.

Але це уже зовсім інша історія, про яку ми обов’язково розповімо…

Микола Кибалюк