В БОДАКАХ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ВОЛОДИМИРУ МАГЛЬОНІ

ГОРИ, СВІЧКО ПАМ’ЯТІ, НЕ ЗГАСАЙ!
– За єдину неподільну Україну воюють наші герої на сході. Не шкодуючи власного життя, захищають рідну землю, – схвильовано звучить голос ведучого, учня Бодаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Дмитра Пойдича, на мітингу з нагоди вшанування пам’яті земляка Володі Магльони.
Володимир загинув 12 листопада 2015 року у селищі Зайцеве Донецької області під час обстрілу російськими окупантами опорного пункту наших бійців.
Мітинг розпочався Гімном України. Потім одинадцятикласниця Інна Мокоїда розповіла: «Володимир Петрович Магльона народився у багатодітній родині 29 липня 1990 року в нашому мальовничому волинському селі Бодаки. З 6 місяців до 11 років проживав у селі ВисілокНовоушицького району Хмельницької області. Після смерті батька переїхав у Вишнівець. У вересні 2015 року, під час шостої хвилі, був мобілізований до 53-ої окремої мобілізованої бригади ЗСУ. Тоді йому було лише 25 років. Володимир був сповнений молодечого завзяття та максималізму, планів і сподівань на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не стануть дійсністю. Життя Володі ніколи не було простим і ситим. Він швидко подорослішав, мусів багато працювати. Попри це ,чи навіть всупереч всьому, виріс доброю і чуйною людиною, здатною співпереживати, радіти успіхам друзів і зовсім чужих людей. Без єдиного сина залишилася мати, без найріднішого брата – п’ятеро сестер, без улюбленого онука – дідусь та бабуся…
12 листопада диверсійна група атакувала опорний пункт підрозділу спочатку зі стрілецького озброєння, а потім із АГСів та протитанкових гранатометів, здійснюючи так звану розвідку боєм…
Над полем бою голуби летять –
Заручники ворожої атаки,
На чорнім полі хлопчики
лежать –
Волошки очі і криваві маки…
Не голуби – то душі в небесах,
Молитва лине до самого Бога.
Прямісінько до раю вам дорога,
Де вічне світло, неземна краса…
Школярі один за одним читають вірші. В них вплітаються слова ведучих:
– Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, доспівали…
Пам’ять, гірка пам’ять… Хвилиною мовчання вшановують учасники мітингу всіх загиблих на війні. Згадуючи разом з Володею Магльоною і Сергія Долгіх, і Василя Борисевича, і Юрія Горайського, і Тараса Михальського, і Андрія Чабана.
Згадали і односельчан – Юрія Савчука та Олександра Кутраня, котрі нині боронять Україну від ворога, та тих, хто повернувся додому і був присутній на урочистостях. Для них та всіх, хто нині боронить Україну, звучали схвильовані слова: «Дорогі наші захисники! Ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на вас і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за честь, за славу, за народ… Без сумніву, мине небагато часу, і про вас писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладі беззавітного служіння Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів рідної держави, коли в цьому є гостра потреба, виховуватиметься не одне покоління українців».
За нашу рідну Україну,
Що зберегли ви навіки, –
Низький уклін і тричі «Слава!»,
Герої наші, захисники.
Ми вам бажаємо добра,
ми вам бажаємо тепла,
Любові завтра і сьогодні.
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні…
Промовляли на мітингу отець Володимир (Лупиніс), учасник АТО Олег Янусь, старший офіцер Тернопільського облвійськкомату майор Олена Величанська. Були присутні матері загиблих воїнів області, котрі об’єдналися у Спілку. А також від Вишнівецької ОТГ- заступник селищного голови Сергій Волохатий та начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Марія Погранична, багато гостей.
…Учень Вадим Біляс читає вірші, а ведуча стверджує: «Нашу Україну зламати не можна. Наче казковий птах, вона піднімається, відроджується з попелу, розправляє гордо крила, стає міцнішою, сильнішою, кращою. Наведу слова одного з аналітиків ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а ворог лише безіменні могили».
Учасники АТО, побратими Володі Магльони (разом з ним пішли на фронт, разом були на рівненському і полігоні “Десна”, лише під Артемівськом їх розділили по бригадах), Микола Дишкант, Олег Янусь, Петро Стецюк, Максим Горошко відкривають на школі пам’ятну меморіальну дошку, з якої ніби промовляє сам герой: «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній».-І далі на дошці напис: «Магльона Володимир Петрович. 29.07.1990р. Загинув 12 листопада 2015 р. під час виконання бойового завдання у зоні АТО в населеному пункті Зайцево. Вічна слава герою!».
Опісля бодаківчани пішли на могилу героя, де спільно помолились. Так вони в п’ятницю, 10 листопада, вшанували другу річницю загибелі свого славного земляка. Спи спокійно, герою!
ГАННА БАРВА

23519230_908432965979955_1931671255937232233_n 23561804_908432822646636_1838418058573788104_n 23519181_908432849313300_4764470161971543464_n