Податкові новини (ГУ ДПС у Тернопільській області (17.08.2022). Чи треба самостійно нараховувати та сплачувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків

пн7729

Власники дорогих авто спрямували до бюджетів Тернопільщини понад 900 тис. гривень

За сім місяців цього року до місцевих бюджетів Тернопілля надійшло 906,6 тис. грн транспортного податку. Це перевищило очікувані надходження на 68,5 тис. грн цього майнового платежу.

З усієї суми надходжень 838,6 тис. грн податку сплатили юридичні особи. Громадяни – власники елітних автомобілів перерахували 68 тис. грн транспортного платежу.

Нагадаємо, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2022 році – 2473500 грн, а в 2021 – 2250000 гривень).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 тис. грн за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Цього року до переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, включено 135 моделей.

Перелік легкових автомобілів Мінекономіки розміщує на своєму офіційному вебсайті (www.me.gov.ua) щороку до 1 лютого податкового (звітного) року.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Здати в оренду майно можна без оформлення підприємницької діяльності

Відповідно до ст. 319 та ст. 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, здавання в оренду власного нерухомого майна може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і шляхом виконання норм п. 170.1 ст. 170 розд. IV Податкового кодексу України без реєстрації орендодавця як фізичною особою – підприємцем.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Земельний податок: сплата членами садівничого товариства чи самим садівничим товариством

Згідно з частиною першою ст. 35 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Приватизація земельної ділянки громадянином – членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Частиною четвертою ст. 35 ЗКУ визначено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями.

Використання землі в Україні є платним.

Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:

  • власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
  • землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком:

  • земельні ділянки, які перебувають у власності;
  • земельні частки (паї), які перебувають у власності;
  • земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до п. п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

  • на праві постійного користування;
  • на умовах оренди.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

  • а) дані державного земельного кадастру;
  • б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
  • в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
  • г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
  • ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
  • д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку в порядку, визначеному ПКУ.

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються особи з інвалідністю першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Звільнення від сплати земельного податку для таких категорій фізичних осіб поширюється на земельні ділянки, визначені п. 281.2 ст. 281 ПКУ.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Враховуючи вищенаведене, якщо земельні ділянки приватизовані громадянами – членами садівничого товариства, які отримали документи, що засвідчують право на земельну ділянку, то такі громадяни, є платниками земельного податку.

При цьому від сплати земельного податку за земельні ділянки для ведення садівництва (не більше 0,12 гектара) звільняються особи, визначені п. 281.1 ст. 281 ПКУ (за умови подання до контролюючого органу заяви довільної форми про застосування пільги).

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Про несправний РРО/ПРРО необхідно повідомляти контролюючий орган

Відповідно до п. 16 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані при виявленні несправностей:

реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО), а також пошкодження засобів контролю – протягом робочого дня, в якому виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами телекомунікацій в довільній формі повідомити центр сервісного обслуговування, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами телекомунікацій в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстрований платником податків (абзац перший п. 16 ст. 3 Закону № 265);

програмного РРО (далі – ПРРО) – протягом дня, в якому виявлено несправність, засобами телекомунікацій повідомити про це контролюючий орган, виробника ПРРО та/або центр сервісного обслуговування (за наявності) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац другий п. 16 ст. 3 Закону №265).

Згідно з п. 12 розд. ІІ Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 №317 (далі – Порядок №317), при виявленні несправностей ПРРО або його викрадення чи компрометації особистого ключа суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом дня, в якому виявлено несправність, засобами Електронного кабінету або засобами телекомунікацій направити до контролюючого органу, виробника ПРРО та/або центру сервісного обслуговування (за наявності) Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій за формою №2-ПРРО за ідентифікатором форми J1316701 (додаток 2 до Порядку №317).

Нормами Закону №265 не передбачено відповідальності до суб’єкта господарювання при не повідомленні контролюючого органу про виявлення несправностей РРО та/або ПРРО, а також пошкодження засобів контролю.

При цьому, за непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО застосовуються фінансові санкції передбачені до п. 1 ст. 17 Закону №265.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Чи треба самостійно нараховувати та сплачувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 ПКУ, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, поданих у порядку, встановленому ст. 86 ПКУ, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені п. 86.7 ст. 86 ПКУ.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПКУ якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

  • при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При порушенні платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим п. п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відс. від суми такого акцизного податку.

Пунктом 124.2 ст. 124 ПКУ встановлено, що діяння, передбачені пп. 124.1, 124.1 прим. 1 ст. 124 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, нарахування штрафних санкцій у разі порушення суб’єктом господарювання термінів сплати грошових зобов’язань здійснюється контролюючими органами в порядку та розмірах, передбачених ПКУ.

Водночас самостійне нарахування та сплата штрафних санкцій за затримку термінів сплати грошових зобов’язань платником податків ПКУ не передбачено.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області