Податкові новини (ГУ ДПС у Тернопільській області (25.08.2022). Як обчислити обсяги викидів забруднюючих речовин

пн 9372

База для нарахування єдиного внеску найманим працівникам, які після виходу з відпустки відпрацювали неповний календарний місяць, та отримали заробітну плату у розмірі менше мінімальної

Відповідно до ст. 2 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» із змінами та доповненнями (далі – Закон №504) громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустки.

Статтею 4 Закону №504 передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи), відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до абзаців першого – другого частини п’ятої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску. У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим п. п. 6 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями, умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством.

Водночас абзацом четвертим частини п’ятої ст. 8 Закону №2464 визначено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону №2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суми оплати відпустки відносяться до того місяця, за який вони нараховані.

Якщо після виходу з відпустки працівника загальна сума нарахованої заробітної плати та оплати частини відпустки, яка припадає на поточний місяць, не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску за цей місяць розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки єдиного внеску, за виключенням працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, нарахування єдиного внеску здійснюється роботодавцем на суму фактично нарахованої заробітної плати.

Отже, найманим працівникам за основним місцем роботи (крім працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом), які після виходу з будь-якої відпустки, визначеної ст. 4 Закону №504, відпрацювали неповний місяць, в якому загальна сума нарахованого доходу за місяць не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка.

Для працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, нарахування єдиного внеску здійснюється роботодавцем на суму фактично нарахованої заробітної плати.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Відповідальність юрособи, яка використовує особливості оподаткування єдиним податком, за неподання або несвоєчасне подання звітності чи сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотків

Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2022 №124 (далі – Декларація).

Відповідно до п. п. 9.6 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, дорівнює календарному місяцю.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. п. 9.7 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для подання податкової декларації.

Пунктом 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі – Закон №2260) (набрав чинність 27.05.2022) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року (абзац третій п. п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до роз’яснення Міністерства фінансів України, розміщеного на офіційному сайті (https://www.mof.gov.ua/uk/news/roziasnennia_shchodo_zastosuvannia_shtrafnikh_sanktsii_za_nesvoiechasnu_reiestratsiiu_pnrk_skladenikh_za_period_01-31_travnia_2022_roku-3476) фінансова відповідальність буде застосовуватись до платників податків, які мали можливість, але не виконали у строки встановлені Законом №2260 свої податкові обов’язки, строк виконання яких за загальними правилами припадав на податкові періоди лютий-травень 2022 року, а саме, за не реєстрацію до 15 липня 2022 року податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або за не подання до 20 липня 2022 року податкової звітності та/або за не сплату не пізніше 31 липня 2022 року податків та зборів.

Тобто Закон №2260 звільнив від відповідальності платників податків, які мають можливість виконувати податкові обов’язки, якщо вони зареєструють зазначені податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, до 20 липня 2022 року подадуть відповідну податкову звітність та не пізніше 31 липня 2022 року сплатять відповідні податки та збори.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

На Тернопільщині до місцевих скарбниць поступило 212,5 млн грн земельної плати

За сім місяців цього року до місцевих бюджетів Тернопільщини надійшло 212,5 млн грн плати за землю. Це перевищило очікувані показники на 11,4 млн гривень.

Майже 90 відсотків земельної плати – внесок юридичних осіб. Адже вони перерахували з початку року 189,3 млн грн даного платежу. Це на 16,1 млн грн більше, ніж очікувалось.

Фізособи поповнили скарбниці місцевих громад, сплативши за землю 23,3 млн гривень.

Варто зауважити, що плата за землю – це бюджетоформуючий платіж територій Тернопільщини, тому його адміністрування на особливому контролі. Акцент у цьому напрямку роботи податківці роблять на те, аби кожен гектар ріллі, пасовищ, земельних ділянок, які виділені під ведення бізнесу, був належно оподаткований. До того ж динаміка сплати податків, що зараховуються до місцевих бюджетів, значною мірою залежить від активної позиції лідерів громад, які повинні заохочувати всіх суб’єктів господарювання та громадяни виконувати свої податкові зобов’язання.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Чи має право підприємство зберігати кошти у сейфі поруч з РРО та/або ПРРО?

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон №265) місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Денний звіт – документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО) або програмним РРО (далі – ПРРО), що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно з п. 6 розд. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 та п. 9 розд. IV Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 №317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547», внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО або ПРРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій:

операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту;

операція «службова видача» використовується для реєстрації суми готівки, яка вилучається з місця проведення розрахунків та/або видається держателям електронних платіжних засобів.

Відповідно до п. 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (Книги обліку розрахункових операцій) – у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії). Установа/підприємство визначає місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі.

Разом з тим, абзацом четвертим п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833, передбачено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Враховуючи викладене, якщо підприємство не має можливості зберігати всю суму готівкових коштів у ящику РРО та/або окремих моделей ПРРО, то частину готівки можна зберігати в сейфі до моменту проведення операції «службова видача», за допомогою якої вилучається виручка для здавання її до банку або каси підприємства та за умови, що такий сейф знаходиться на місці проведення розрахунків і в ньому зберігається лише виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням РРО та/або ПРРО.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області

 

Як з метою обчислення екологічного податку визначити обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

Відповідно до п. п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (п. 249.2 ст. 249 ПКУ).

Суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, наведеною у п. 249.3 ст. 249 ПКУ.

Згідно з частиною п’ятою ст. 11 Закону України від 16 жовтня 1992 року №2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2707) передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною сьомою ст. 11 Закону №2707 встановлено, що до першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Крім того, згідно з п. 1.9 глави 1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість представленого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу.

Підприємство несе відповідальність за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).

При цьому правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.

Сектор інформаційної взаємодії 
Головного управління ДПС у Тернопільській області