Дзвиняча

Дзвиняча — село в Україні, в Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на півночному заході району. З 2020 року входить до складу Вишнівецької об’єднаної територіальної громади.

Вперше в історичних документах село Дзвиняча згадується 6 січня 1536 року під час поділу маєтків князями Вишневецькими. У 1583 р. поселення виступає як власність двох представників княжого роду ― Каштеляна Київського та старости Черкаського князя Михайла Олександровича Вишневецького та воєводи Волинського князя Андрія Івановича Вишневецького (рідного брата Дмитра Івановича Вишневецького ― Байди). Можна зробити припущення про те, що власником села був і знаменитий Байда Вишневецький, перед тим як залишив ці землі та відправився за Дніпровські пороги, а його землі отримав молодший брат — Андрій.

До початку XVIII ст. територію, де сьогодні розташоване село вкривали густі масиви дубового лісу. В зв’язку з цим існує дві версії щодо того хто ж став першими поселенцями на цих пагорбах. За однією з них це були люди, які тікали від татарських нападів та знайшли собі захист серед непрохідних лісів. За іншою ж першими поселенцями стали прочани, що мандрували до Почаєва.

У 1594 р. через територію села проїжджав Еріх Лясота, який за дорученням Німецького імператора Рудольфа II виїхав на Запорізьку Січ для того, щоб запросити козаків на імператорську службу для участі у війні проти Туреччини. У 1703 р. в селі будують перший невеликий дерев’яний храм. Є також відомості про будівництво церкви у 1750 та 1888 роках. У 1645 р. видатний український історик Микола Костомаров відвідав Почаїв та його шлях пролягав саме через Дзвинячу. А вже наступного 1646 року тим же шляхом їде близький знайомий Костомарова ― член археографічної експедиції по досліджуванню пам’яток старовини Тарас Шевченко.

У 1659 році після люблінської унії село входить до складу Речі Посполитої. Згодом після зникнення цієї держави з карти Європи у 1793 році Дзвиняча у складі Кременецького повіту переходить під управління Російської імперії. В 20-х роках минулого століття територія села знову переходить до Польщі. В цей час тут отримують земельні наділи численні військові-поляки, так звані «осадники». Після закінчення Другої Світової війни село стає частиною Радянської України аж до 1991 року.

Село розміщене хутірною системою та складається з 14 вулиць та 2 провулків. До села приєднано хутори Бистрецькі, Бойки, Вегері, Гаврихи, Горб, Котлявини, Лісовики, Семени.

Станом на 01.01.2020 населення складає 737 чоловік .

Біля села розташована пам’ятка природи ― Яр Жаб’як. Бере початок річка Ключ (Самець) права притока Ікви.

Є церква Воздвиження Чесного Хреста (1888) та комплекс Почаївської Ікони Божої Матері до якої входять капличка, дзвіниця та купальня. Сюди дорогою до Почаєва приходять паломники для оздоровлення та молитви.

Споруджено пам’ятник воїнам односельчанам загиблим у бойових діях (1965; скульптор Р. Яремчук).

Діють Дзвинячанський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів імені Івана Гнатюка, ФАП, бібліотека, клуб.

Діяли товариства «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.

Дзвиняча

Волянюк АллаВолянюк Алла Іванівна


 

в.о. старости Дзвинячанського Старостинського округу

Дзвиняча

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ