Келії монастиря кармелітів босих та костел Архистратига Михаїла

Костел Святого Михайла та монастир босих кармелітів у Вишнівці

Серед архітектурних ансамблів Вишнівця, які творили впродовж століть його історичне середовище, був і монастир босих кармелітів. Попри значні втрати впродовж ХХ століття (у 1960 році був розібраний монастирський костел святого Михайла Архангела), ансамбль і сьогодні є важливою архітектурною домінантою цього історичного містечка.

Комплекс монастиря розташований у центрі Вишнівця поблизу палацової резиденції. Від 40-х років XVII століття і до кінця XVIII століття монастир був складовою єдиної оборонної системи Вишневецького замку.

У 1640-х роках Єремія (Ярема) Вишневецький побудував на території підзамче Монастир Кармелітів, головною спорудою якого став кам’яний Костел Святого Михайла, який входив в єдину оборонну систему замку.

Костел у 1645 р. почав будувати Ярема Вишневецький, його справу продовжив син Міхал Томаш, а закінчив уже Міхал (Михайло) Сервацій. В підземеллях цієї споруди знайшли свій останній спочинок князі Вишневецькі, які сповідували католицизм та деякі представники Мнішеків.

В ході першого етапу повстання під керівництвом Богдана Хмельницького, Вишнівець разом із замком був захоплений і зруйнований козацькими військами Максима Кривоноса. Тоді ж був зруйнований і монастир кармелітів.

Впродовж усього XVII століття монастир і костел неодноразово руйнували козаки та турки. Особливо значні втрати зазнав костел у 1649 році під час визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького.

1716 – 1720 роки. Міхал-Сервацій, що зумів помиритися з королем Августом II, повертається в Вишнівець. Намагаючись підняти замковий комплекс з руїн, Князь починає масштабну перебудову старого замку з метою перетворити укріплений форпост, що втратив своє колишнє оборонне значення, в розкішний палац.

У цей період на підзамче знаходилися руїни монастиря, зруйнованого ще козаками. На місці цих руїн при Міхал-Сервація було розпочато будівництво нового монастиря з величним костелом. Будівельними роботами керував майор королівських військ, архітектор Якуб Бланже Дапре (? – 1724). Хроніка того часу зазначає, що 8 червня 1720 року «почали підніматися вгору стіни зруйнованої святині».

Відповідно до домовленості між М. Вишневецьким та генеральним візитатором ордену кармелітів о. Антонієм Кракером, який у 1724 р. відвідав Вишневець, фундатор на власні кошти повинен був завершити будівництво костелу, а ченці зі своїх прибутків самотужки ? монастир.

Упродовж декількох десятиліть Вишневецький конвент відігравав значну роль у релігійному житті всієї Волині.

Корпус монастиря складався з трьох частин: східної, південної та західної. У східному крилі розміщувалися приміщення, функціонально пов’язані з костелом та життєвими потребами монастиря. Двоповерховий корпус мав високий цоколь, пристосований під складські приміщення. Довжина його сягала 49 м., ширина ? 11,5 м. Південне та східне крило монастиря займали келії.

Чинні фортифікації і міська забудова значно обмежували розвиток монастиря. Подальші зміни у формуванні його території були тісно пов’язані з урбаністичними тенденціями і розбудовою Вишневецької резиденції наступними власниками графами Мнішками. У кінці XVIII ст. формування комплексу остаточно завершилось.

Невдовзі після польського повстання у 1831 році монастир ліквідували. Через необережне поводження з вогнем у 1863 році, (а за деякими відомостями у 1860), відбулася пожежа, внаслідок якої костел, а особливо монастирські корпуси, були значно пошкоджені. Багато врятованого від вогню згодом було залишене просто неба.

Костел Святого Михайла згорів разом з іншими монастирськими будівлями. Допоміжні будівлі обителі незабаром відновили, а ось костел так і залишився стояти в руїнах аж до початку 20 століття.

Поховання фундаторів та ченців у криптах костелу були пограбовані.

У 1832 р. костел віддали православній громаді.

1863 – 1876 роки. У цей період Вишнівець відвідав знаменитий художник Наполеон Орда (1807 – 1883), що зобразив на своїх малюнках палацово-замковий комплекс, а також монастир кармелітів. У той період палац все ще належав Володимиру Плятеру.

На початку 20 ст., власником Вишнівця став генерал Павло Демидов. У 1910 році Православна церква вирішує відремонтувати монастирський костел, що стояв в руїнах з часів пожежі 1863 року. Тоді ж було організовано перепоховання тіл на католицький цвинтар, де згодом було споруджено надгробну арку та встановлено гранітний обеліск. В ході ремонту передбачалося надати костелу риси православного храму. Обраний вектор ремонту понівечив будівлю, зокрема, в костелі були знищені всі основні ознаки його приналежності до католицтва, з фасадів і з приміщень храму були прибрані всі скульптури. Частина цих скульптур після «чистки» храму валялася просто у дворі. За вказівкою Павла Демидова деякі скульптури, викинуті з костелу, прикрасили каплицю, зведену на місцевому католицькому кладовищі, інша частина скульптур прикрасила парк.

На початку 1931 року відремонтований костел повернули кармелітам.

Новостворений комітет відбудови костелу ліквідував усі перебудови, які зробили в костелі за час його підпорядкування православному урядництву. Того ж року до монастиря повернулися кармеліти. На фасаді знову відновили дошку фундаторів, а в нішах встановили кам’яні скульптури святих. В той же час відремонтували і мур навколо монастиря. Монастирський сад звільнили від сміття. На значній його частині висадили лікарські рослини, які використовувалися у фітотерапії.

Восени 1939 р. радянська влада закрила монастир. Як фарний костел залишався чинним до лютого 1944 р.

Після відступу радянських військ в роки Другої світової війни в підземеллях костелу було знайдено десятки тіл юнаків та дівчат, що стали жертвами комуністичного режиму.

У післявоєнний період костел та споруди монастиря використовували як складські приміщення. На початку 60-х років ХХ ст. радянська влада підірвала храм Святого Михайла, руїни повністю розібрали.

У наш час на теренах колишнього монастиря розміщуються корпуси місцевого професійно-технічного ліцею, а в єдиній вцілілій будівлі, де розташовувалися келії братів кармелітів зараз знаходиться гуртожиток професійного ліцею. Та попри величезні втрати, ансамбль колишнього кармелітського монастиря залишається значною історико-архітектурною пам’яткою пізнього бароко в Україні.

банер у плині історії
банер пам'ятки історії

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ