Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Нещодавні події

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

публічна-бібліотека-Вишн-ОТГ-3

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Комунальний заклад

«Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади»

– це об’єднання бібліотек в єдине структурно-цілісне утворення, до якого входять:

  • Бодаківська публічно-шкільна бібліотека-філія;

  • Бутинська публічно-шкільна бібліотека-філія;

  • Вишнівецька публічно-шкільна бібліотека-філія;

  • Кинаховецька бібліотека-філія;

  • Старовишнівецька публічно-шкільна бібліотека-філія.

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Датою створення комунального закладу “Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади” можна вважати 22 грудня 2017 року, коли на 17 сесії Вишнівецької селищної ради було прийняте відповідне рішення (лінк).

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Статут (лінк) комунального закладу «Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади» розроблений відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про культуру», Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» і є документом, який регламентує діяльність комунального закладу.

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

2 березня відбулося перше, а 12 березня – друге засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на заміщення посади директора комунального закладу «Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади»

Відеофіксація першого засідання конкурсної комісії

Відеофіксація другого засідання конкурсної комісії

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Історія бібліотек Вишнівецької громади

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

На березі річки Горинь розкинулось мальовниче селище Вишнівець з його прекрасними околицями. Назва селища, найвірогідніше, походить від розкішних вишневих садків.

Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 року. Тоді великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверськоро князівства, дав йому кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець, де було закладено замок Вишнівецький.

В 1640 році Ярема Вишнівецький розпочав будівництво великого замку, а також монастиря для ченців ордену кармелітів. На цей час Вишнівець був досить великим поселенням з розвинутими ремеслами та торгівлею.

У 1720 році князем Михайлом Сервацієм побудовано розкішний палац, який зберігся донині і є визначною архітектурною спорудою.

Міхал Сервацій зібрав також значну бібліотеку. У 40-х роках XVIII ст. вона нараховувала близько 1400 примірників, що на той час було поважним зібранням. Князь сам написав декілька праць теологічного змісту, серію літературних перекладів та хронологію роду Вишневецьких з викладенням життєпису власного життя.

…читати далі… »

Найбільш повну інформацію щодо бібліотеки Вишневецьких подає рукописний каталог її фондів, виданий в 1745 році одразу після смерті Міхала Сервація. За хронологією книжки розподілялися так: XV ст. – 1, пер. пол. XVI ст. – 26, др. пол. XVI ст. – 113, XVII ст. – 538, XVIII ст. – 534, книжок без року та місяця видання в каталозі налічувалося 229.

За мовою книжки розподілялися на такі групи: латинською – 842, французькою – 330, польською – 238, італійською – 24, німецькою -10, англійською – 1, чеською – 1.

Напередодні другого поділу Польщі у 1793 році Міхал Єжи Мнішек залишив посаду великого коронного маршалка, відійшов від великої політики і з 1798 року осів у Вишневці. Певний час він займав посаду едукаційного комісара і керував відділом волинських шкіл.

Міхал Мнішек значно розширив фонди бібліотеки. У 1777 році вона нараховувала 3444 томи.

Після смерті графа Міхала Мнішека у 1806 році Вишневець перейшов у спадок його єдиному сину Каролю Філіпу – відомому ученому, історику, геральдику, етнографу. Він продовжив справу батька і збагатив колекції Вишневецього палацу новими поповненнями.

Народився Філіп Кароль у Вишневці, вчився у Кременецькому ліцеї і прожив у Вишневці все своє життя. Був членом судово-едукаційної комісії у Кременці, залишив низку історичних праць, зробив доповнення до гербовника Несєцького. За часів Кароля Філіпа фонди бібліотеки зросли до 11 тис. томів, поповнившись творами з історії, права та літератури.

Бібліотеку прикрашали 22 портрети вчених та політиків і серед них: Вольтера, Монтеск’ю, Расіна, Бюффона, Кохановського, Нарушевича і багатьох інших. Ці портрети частково розміщувалися на стінах, а частково були вмонтовані в дверці високих книжкових шаф, що тягнулися вздовж трьох стін бібліотеки.

На початку 50-х років XVIII століття Вишневецька бібліотека нараховувала близько 15 тисяч томів. Серед них особливо цінними були рицарський гербовник Папроцького, «Хроніка цілого світу» Бєльського, «Статут Ласького» 1506 року на пергаменті, першодрук гербовника Нєсецького, рукописи, листи монархів, відомих політиків, а також матеріали до історичних праць, зібраних Міхалом Єжи Мнішеком.

Багате історичне минуле та шедеври Вишневецького палацу викликали постійний інтерес та приваблювали багаточисленних відвідувачів. Своєрідною «Меккою» став він для шанувальників мистецтва у XIX столітті. У 1845 році Вишневець відвідав відомий історик М.Костомаров, який зацікавився Вишневецьким архівом. У наступному році тут у складі етнографічної експедиції побував Т.Г.Шевченко. А у 1848 році по дорозі до Верхівні у Вишневецький палац завітав Оноре де Бальзак. Казкове багатство володарів маєтку так вразило його, що він назвав палац «Польським Версалем».

На жаль, нащадки графа Кароля Мнішека, його сини Андрій та Єжи, виховані за кордоном, не віднеслися з належною повагою до реліквій свого родового гнізда. При розділі маєтків між братами по смерті батька в 1846 році Вишневець дістався Андрію, який виїхав до Франції, взявши з собою сімейний архів, найбільш цінні речі з колекцій, мармур, бронзу, картини та до 2.5 тисяч книг.

У 1852 році вишневецький маєток купила грузинська княгиня Абамелек. За час свого короткого тут перебування вона остаточно розорила Вишневецьку бібліотеку і подарувала своєму раднику значну частину збірки французької белетристики. У другій половині XIX століття в різних маєтках Волині та Поділля можна було знайти безліч книг, які вирізнялися серед інших характерною шкіряною оправою та вибитим гербом Корибутів. Крім того, княгиня вивезла до Росії на 20 возах певну кількість стародруків, найцінніші меблі, частину інших колекцій, залишивши на місці ще багато бронзи, годинників, канделябрів, свічників, а також живописних полотен.

Враховуючи громадську думку, добре розуміючи історико-культурне значення Вишневецького палацу, молодий граф Володимир де Броель-Плятер (1831-1906), великий шанувальник мистецтва, вирішив, хоча і з великими для себе труднощами, викупити цю «народну скарбницю».

Він повернув княгині Абамелек кошти за вишневецький маєток і оселився у Вишневці, щоб не допустити його ще більшого розорення.

Граф Плятер приклав багато зусиль, щоб вивести Вишневецький палац із його занепаду. Перш за все він склав інвентар того, що ще залишилося від колишніх вишневецьких збірок. На превеликий жаль, цей документ загинув у пізніші часи. Потім Плятер почав збирати все, що ще можна було повернути назад, знову упорядкував вишневецькі колекції і поповнив їх своїми власними збірками. З родового Воробіна з-під Домбровиці він перевіз власну бібліотеку, яка нараховувала більше як 8 тисяч томів і складалася переважно з історичної літератури.

Таким чином, за часів графа Плятера Вишневецька бібліотека мала приблизно 21 тисячу томів. Вона складалася з таких основних збірок: історична – 703 книги в 1078 томах, в тому числі 540 панегіриків і погребальних промов; літературна – 915 книг в 1151 томі; природнича – 700 томів; белетристика – 3000 томів.

У рукописах було близько 350 томів, серед них : «Індекс місцевості з Метрики Литовської», документи з закордонних архівів, гербовники, а також рукопис поеми Вацлава Ржевуського «Еміра».

Знаменитий Вишневецький архів включав 300 томів, в основному родові документи князів Вишневецьких, графів Мнішеків та інших споріднених з ними родів, а також близько 20000 листів, здебільшого XVIII століття.

У 1884 році Толлі продав Вишневець князю Кочубею. Крім частини історичних полотен та родових портретів, які були передані Київському Історичному музею Толлі вивіз до Києва також частину Вишневецької бібліотеки, усього близько 5000 томів, серед них видання ХV-ХІІІ століть.

У 1919 році вони частково ввійшли у Всенародну бібліотеку України (тепер Національна наукова бібліотека України ім. В.І.Вернадського).

Тільки у 1905 році, коли Вишневецький палац стає власністю генерала Павла Демидова, наступає короткий період його розквіту. Людина високоосвічена і шляхетна, Демидов планував відновити колишню славу Вишневця. Він перевіз сюди свої родинні колекції, постійно слідкував за європейськими аукціонами і, при можливості, повертав колишні цінності, які належали Вишневецькому палацу.

Оскільки від Вишневецької бібліотеки та архіву нічого не залишилося, цю втрату він повністю заповнив своєю книгозбірнею.

Плани Демидова щодо відродження Вишневця не були доведені до кінця. У 1912 році напередодні першої світової війни він продав маєток графу Грохольському і разом з родиною виїхав до Франції,

Коли Демидов покидав Вишневець, то, правдоподібно, забрав лише свої власні речі, а усі інші переказав наступному власнику Грохольському, який з наближенням фронту перевіз їх на схід. На місце вони уже не повернулися.

У лютому 1921 року під час повені у Ленінграді в підвалах Зимового палацу загинула значна частина архіву та бібліотеки Вишневецького палацу. Вдалося врятувати три чи чотири скрині, в яких знаходилося 600-700 томів, переважно панегіриків, геральдичних та генеалогічних документів. Ця збірка, вірогідно, увійшла до фондів Публічної бібліотеки у Ленінграді.

У приміщенні Вишнівецького палацу під час німецької окупації знаходилась бібліотека. Фонд бібліотеки був скомплектований в основному з бібліотеки палацу Вишнівецьких і налічував близько 25 тисяч екземплярів книг. Коли німці відступали, то основну частину вивезли за кордон. Залишки згоріли разом з палацом, від якого лишилися лише стіни. В людей залишилась незначна частина книг.

В березні 1944 року Вишнівець було звільнено від німецьких окупантів, а в вересні цього ж року знову відновили роботу середня школа, поліклініка, лікарня, клуб і бібліотека для дорослих і дітей.

У відновленні роботи бібліотеки велику роль зіграла вишнівецька інтелігенція, Чернецький O., Бодасюк О., Сторож С., Скаржевський К. Вони займалися збором книг від населення і поповнення бібліотечного фонду. Знаходилась бібліотека невеликому приміщенні з 3-х кімнат: читальний зал, абонемент, маленьке книгосховище. Очолювала бібліотеку Тетяна Н. (На жаль, на сьогодні не лишилося людей, які пам’ятали б її прізвище і звідки вона родом.

Згодом було реставровано палац Вишнівецьких. І в 1961 році будинок культури і бібліотеки переселились у добротне, світле приміщення. Бібліотека розміщена у правому крилі палацу, займала 465 кв.м. площі, чудовий читальний зал, два абонементи, велике книгосховище.

Незабаром збільшується бібліотечний фонд, міцнішає матеріальна база, зростає кількість читачів. Бібліотека відіграє важливу роль у відродженні і становленні духовності народу.

В бібліотеці на цей час чотири працівники: завідуюча бібліотеки Волкова Н.І., Сажко Т.А., зав. читальним залом та бібліотекарі Ізвекова М., Бохан І.

Життя внесло свої корективи в роботу бібліотеки, мінялися працівники, мінявся стиль роботи.

16 жовтня 1970 року рішенням облвиконкому Вишнівецьку зональну бібліотеку було перейменовано на міську бібліотеку для дорослих.

В 1980 році була проведена централізація бібліотечної системи.

Працівники бібліотеки беруть активну участь в політичному й суспільному житті селища.

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Публічно-шкільна бібліотека-філія Вишнівецької ОТГ

Вишнівецька бібліотека-філія для дітей заснована 1939 року. з цього часу в бібліотеці працювали: Ізвєкова Марія, Потриденна Лідія, Собова Олена, Панчук Всеволод, Міхневич (Наумович) Марія Орестівна, Бейдер Зіна Григорівна, Сажко Таміла Григорівна, Шандрук Світлана Володимирівна, Алєксєєва Людмила Андріївна, Качан Євгенія Павлівна, Крись Світлана Іванівна, Козира Тетяна Кіндратівна. На даний час працює Горошко Людмила Миронівна.

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Бодаківська публічно-шкільна бібліотека-філія

До 1926 року в селі Бодаки не було ніякого ні медичного, ні культурно-освітнього закладу.

Село жило, хотіло розвиватися, мати свою мову, свою школу, свою культуру, а тому в 1926 – 1930 роках в хаті жителя села Шандрука Ігнатія Григоровича була створена хата-читальня «Просвіта». Завданням хати-читальні було збудити в українського народу громадянське почуття, дати своїм жителям читачам добру науку, вивчення української мови та літератури. Тут було зібрано невелику кількість книг українською мовою, «Кобзар» Т.Г. Шевченка, твори Лесі Українки, Івана Франка і ін. При читальні працювали курси вивчення рідної мови, проводилася активна робота по вивченню української мови з дітьми, батьки переважно вчили дітей вдома. Часто члени товариства „Просвіта” збирали дітей по домівках на заняття, але це каралося польською владою. На той, надто важкий, час люди боялися переслідувань поляків, які забороняли читати українською мовою. А книги у читальні були всі українською мовою, і тому читальня була таємною. Особливо переслідувалось читання «Кобзара» Тараса Шевченка, а особливо карались ті, хто мав його портрет у себе вдома. Книги були заховані і видавались тільки по спеціальному запиту. І все-таки, рідко зустрічалися сім’ї, в яких діти не знали рідної мови. З ними готувалися концерти, вертепні дійства. І на кожному із цих заходів завжди був портрет Тараса Шевченка, вивчались його твори, організовувались вистави.

…читати далі… »

Зі Львова привозили газети „Громадський голос «Народна справа». При читальні діяла жіноча рада, яка організовувала курси крою і шиття та вишивання.

Активними представниками просвітницького руху у селі були Шандрук Гнатко, Семен та Петро Дячини, Кащук Василь Феодосійович, Цимбровський Йосип Дмитрович, Бондар Сергій Іванович, Чемерис Карпо Тимофійович, Джигайло Олександр Дем’янович, Джигайло (Брега) Ярина Яківна, Джигайло Пелагія Дем’янівна, Бондар Олександра Микитівна, Колоденська (Маслюк) Поліна Петрівна. Чимирис Юстин, Гуцало Касьян, Біляс Лідія Вікторівна, Вознюк Тимофій, Вознюк Ганна Тимофіївна, Вознюк Єфросинія Тимофіївна, Дячина Григорій Олександрович, Собко Овер’ян Хомович, Собко Володимир Захарович, Собко Микола Захаровичі інші. У 1932 році польський уряд на Волині закрив усі хати-читальні «Просвіта».

З приходом радянської влади всіх членів товариства «Просвіти» чекала ще важча доля, переслідування, тюрми, каторги, виселення в Сибір, смерть. Українська книга і надалі була заборонена.

Уже в 1946 – 1950 роки – в селі організовано медичний пункт, клуб та бібліотеку, які було розміщено в хаті священика. Сім’ю священика з хати виселили, бо вважалось на той час, що то хата громади, і в цій старенькій, під соломою хатині було відкрито клуб і бібліотеку. Хоч хатина була маленькою, під солом’яною стріхою але молодь, потягнулась до клубу та бібліотеки, почала діяти пересувна кіноустановка. У визначені дні привозили до села кінофільми, а уже в 1960 році було в селі встановлено стаціонарну кіноустановку і тільки в 1963 році було перекрито шифером солом’яний дах старого приміщення клубу і бібліотеки. Глиняні стіни приміщення часто обвалювались і падали, а тому ремонт їх приходилось проводити глиною майже кожні два-три місяці. Освітлювалось приміщення гасовими лампами, а уже коли було демонстрування кінофільму то за допомогою двигуна, який привозили кіньми з Вишнівця, демонструвався кінофільм і разом з тим освітлювалось приміщення електрикою, так і проводились танці, при гасових лампах ставились вистави, читались книги в бібліотеці, а також проводились масові заходи.

Бібліотека, на той час, займала дві маленькі кімнати, прості, збиті з дерева, стелажі і дуже мало книг. Бібліотекарем в той час був Андрій Павленко ― книголюб, відповідальна людина, хоч освіти спеціальної в нього не було, однак книги були чітко пронумеровані, записані в інвентарну книгу, а також дуже старанно вівся облік про їх видачу читачам.

А вже з 1950 року в село було направлено бібліотекаря із середньою-спеціальною освітою, жительку села Старого Вишнівця Ганну Минзар. За час її перебування на посаді бібліотекаря бібліотека була досить гарно оформлена, завжди було чисто і затишно, бібліотекар прекрасно малювала і була гарним спеціалістом своєї справи. Діти з захопленням бігли до бібліотеки може тому і не одна дитина задумалась ― чи не бути їй бібліотекарем. Може це і вплинуло на те, що із села вийшло більше десятка бібліотекарів з вищою і середньо-спеціальною освітою, що успішно працюють в наукових, районних і сільських бібліотеках України і Росії, це Ганна Іванівна Бондар ― (Санкт Петербург), Світлна Володимирівна Шандрук ― ( Хмельницька обл.), Неоніла Григорівна Слюсар ― (Дубно), Марія Сергіївна Бондар, Оксана Василівна Бондар (Бойко) ― (Збараж), Юлія Григорівна Долінська (Козира), Людмила Миронівна Бовтун (Горошко) ― Вишівець, Вікторія Євгенівна Бондар (Кавінська)
― Кривчики, Алла Дмитрівна Савчук (Косяк) ― Лози Збаразького району.

Любила молодь на цей час бібліотеку, адже це було єдине місце, де могла зібратись молодь, прочитати книжку, вивчити виставу. Понад одинадцять років бібліотекарем в селі працювала Марія Бондар (1969-1976 рр.). В 1967 році в селі відкрито новий Будинок культури там і розмістила свої фонди бібліотека. На той час вона була однією із найкращих в районі.

На зміну її прийшла Євгенія Мукоїда. а М. Бондар переведено на роботу в місто Збараж в районну бібліотеку. Бібліотека в ці роки працювала спільно з Будинком культури, діяла бібліотечна рада до якої входили вчителі школи на чолі з директором школи Сергієм Господариськом. В селі в цей час діяли драматичний, хоровий, вокальний гуртки художньої самодіяльності від чого не стояла осторонь і бібліотека. Активними читачами бібліотеки та вмілими учасниками масових заходів бібліотеки та художньої самодіяльності були: директор школи Сергій Господарисько, завідувач навчальною частиною школи Федір Федорович Резнік, вчителі Ліда Павлівна Господарисько, Галина Павлівна Резнік, Володимир Іванович Сидорчук, молодь села ― Ольга Басюк, Степан Савчук, Марія Бондар, Василь Бондар, Зіна та Володимир Дишканти, Ніна Дишкант, Володимир Поставчук, Григорій Долінський, Ліда, Іван та Микола Колесніки. Ходили в бібліотеку та приймали участь в гуртках художньої самодіяльності цілими сім’ями, це сім’я Сергія Чимириса, його дружина Надія, та дочка і син Ніна і Леонід. Всі вони були читачами бібліотеки і брали активну участь в проведенні масових заходів в бібліотеці. На районних оглядах займали завжди призові місця. Багато вміння до гурткової роботи приклав Степан Олександрович Мукоїда, який все своє життя присвятив музиці і пісні, нині диригент церковного хору церкви Святого Миколая. За кошти, вилучені за так звані виїзні концерти, з якими виступали в багатьох селах району, купували одяг, самі шили костюми для сцени, виділяли кошти і на необхідні книги до бібліотеки.

Робота клубу і бібліотеки завжди проводилась спільно з школою, сільською радою, активом колгоспу, громадою села.

Пошуково-дослідницька робота Савчук Світлани Володимирівни

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Бутинська публічно-шкільна бібліотека філія

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Кинаховецька бібліотека-філія

Життя людини не можливе без книги. Тому в кожному селі життя неможливе без бібліотек.

У 1948 році на території мальовничого села Кинахівці через яке протікає річка Горинь, сталася визначна подія ― була заснована хата-читальня. Завідувачем був Марченко Василь.

На той час літератури було дуже мало. В основному книги були закуплені за добровільні пожертвування жителів сіл Кинахівці, Поляни та Мишківці.

…читати далі… »

В хаті-читальні була одна невеличка кімната, посередині висів каганець для освітлення. Стояв невеликий стіл, під стінами стояли дерев’яні лавки. З 1953-1955 роки в читальні працювала Чорненька Євгенія Василівна.

Приблизно в 1955 р. хату-читальню було перейменовано на бібліотеку. Бібліотечний фонд становив понад 200 книг. Завідувачем бібліотекою був, на той час, Казновецький Михайло Семенович.

Роки минали, люди все більше і більше цікавились літературою, мріяли про краще приміщення. І ось в 1956 році був закладений фундамент на клуб і бібліотеку в центрі села Кинахівці. А в 1958 році вже було відкрито нове приміщення.

Завідувачкою бібліотеки довго працювала Нагорна Неоніла Федорівна, бібліотекар за фахом і за покликанням.

Приміщення бібліотеки було просторим. Книжковий фонд вміло розташований на стелажах, розкриті книжкові виставки. В бібліотеці завжди було чисто і затишно.

В той час бібліотекар ходила на ферму, на тракторну бригаду проводити бесіди, в агітмайданчики в полі, де проводила роботу з книгою.

В 1985 році бібліотеку знову перенесено в приміщення початкової школи. До бібліотеки тягнулися дорослі і діти, адже там працювала надзвичайно добра, привітна, мудра жінка пристрасний книголюб ― Неоніла Федорівна.

Велика увага приділяється роботі бібліотеки на відродження культурних традицій українського народу, відродження духовності. Звертається увага на висвітлення таких тем як: захист прав дітей, розвиток українського села, розвиток української мови. Адже, бібліотека являється одним із першоджерел інформації для населення, вона є золотою копальницею знань, сховищем скарбів світової думки.

Пошуково-дослідницька робота Подганюк Лариси Семенівни

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Старовишнівецька публічно-шкільна бібліотека-філія

На правому березі річки Горинь, в мальовничій місцевості розташоване село Старий Вишнівець. Вишнівецький край славиться своїм історичним минулим. На цьому історичному фоні виникнення бібліотеки також має своє глибоке коріння.

Розвиток бібліотечної справи у нашому краї переплітається з розвитком «Просвіти», як центру національного відродження народу. Найбільш активна її діяльність припадає на 1926-30 рр. В цей період у нашому селі була створена читальня „Просвіта” Вона діяла під утисками польського староства. Розташована була у сільській хатині, біля церкви. Тут було зібрано невелику кількість книг українською мовою. При читальні працювали курси вивчення рідної мови, де з батьками проводилась активна робота по вивченні української мови з дітьми, а батьки вже вели заняття вдома. Часом члени товариства збирали дітей по домівках на заняття з рідної мови, хоч це і каралося польською владою. І, все-таки, дуже рідко зустрічалися українські сім’ї, де б діти не знали рідної мови.

…читати далі… »

Українських газет на Волині не було, тому, такі газети, як «Народна справа», «Громадський голос», які друкувалися у Львові були дуже популярними. Дітям до 16 років відвідувати читальню «Просвіта» було заборонено. Роботу філії читальні «Просвіта» у Старому Вишнівці на цьому періоді називали «плідною». Тут діяла жіноча рада, яка організовувала курси крою, шиття та вишивання. Активними представниками просвітницького руху в селі були Олійник Дмитро, Головатюк Василь. Буковський Микита, які пізніше були репресовані. Тим часом посилювався терор і тиск на українське національне життя. У 1932 р. польський уряд усі читальні «Просвіта» закрив, заборонив передплачувати українські галицькі часописи. На деякий час припиняється донесення української книги до читача.

Але, згодом, після визволення Вишнівця у 1944 році від фашистських загарбників, у сільській єврейській хатині розмістили клуб і бібліотеку. Фонд бібліотеки становив біля трьох тисяч творів друку, універсального змісту. З часом бібліотеку перенесли у хату священика, а тепер біля 15-ти років бібліотека знаходиться у пристосованому приміщені, яке будувалося колгоспом, як будинок для пристарілих.

На сьогодні Старовишнівецька публічно-шкільна бібліотека-філія знаходиться в приміщенні Старовишнівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та обслуговує жителів с.Старий Вишнівець, с.Федьківці. Бібліотека співпрацює з церквою, школою, клубом, намагаючись бути бібліотечно-бібліографічним, культурно-просвітницьким та науково-допоміжним центром. Бібліотека активно здійснює культурно-просвітницьку діяльність по відзначенню історичних та пам’ятних дат, ювілеїв письменників, використовуючи різні форми та методи роботи. На належному рівні бібліографічна та інформаційна робота, яка направлена на допомогу користувачеві у кращому орієнтуванні у фонді.

Публічна бібліотека Вишнівецької ОТГ

Україна

Тернопільська обл, Збаразький район, смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6

тел. +38 03550 31263

Графік роботи:

Пн-Пт з 08-00 до 17-15
Сб, Нд: вихідні

vuchnivets.selrada@ukr.net

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ