Публічна бібліотека Вишнівецької селищної ради

ку пбвср 2

Нещодавні події

Публічна бібліотека

Датою створення комунального закладу “Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади” можна вважати 22 грудня 2017 року, коли на 17 сесії Вишнівецької селищної ради було прийняте відповідне рішення.

2 березня 2018 р. (відео, протокол) відбулося перше, а 12 березня (відео, протокол) – друге засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на заміщення посади директора комунального закладу «Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади»

Статут комунального закладу «Публічна бібліотека Вишнівецької об’єднаної територіальної громади» розроблений відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про культуру», Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» і є документом, який регламентує діяльність комунального закладу.

Рішенням сесії Вишнівецької селищної ради № 122 від 24.12.2020 назву змінено на “Комунальний заклад “Публічна бібліотека Вишнівецької селищної ради”, затверджено оновлений статут.  

Публічна бібліотека

Структура комунального закладу

“Публічна бібліотека Вишнівецької селищної ради”

фото аватарка

Крись Світлана Іванівна – директор КЗ “Публічна бібліотека Вишнівецької селищної ради”

фото аватарка

Козира Юлія Григорівна – бібліотекар КЗ “Публічна бібліотека Вишнівецької селищної ради”

фото аватарка

Швець Жанна Тимофіївна – провідний бібліотекар Вишнівецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Ванжула Данута Володимирівна – бібліотекар Бутинської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Подганюк Лариса Семенівна – бібліотекар Кинаховецької бібліотеки-філії

фото аватарка

Горошко Людмила Миронівна – провідний бібліотекар Бодаківської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Козира Тетяна Кіндратівна – бібліотекар Старовишнівецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Косяк Алла Дмитрівна – провідний бібліотекар Лозівської бібліотеки-філії

фото аватарка

Довгань Світлана Степанівна – провідний бібліотекар Раковецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Санець Галина Андріївна – бібліотекар Великокунинецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Кибалюк Галина Олексіївна – бібліотекар Дзвинячанської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Крисько Марія Василівна – бібліотекар Коханівської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Самограй Леся Степанівна – бібліотекар Котюжинської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Кавінська Вікторія Євгеніївна – бібліотекар Кривчиківської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Будняк Світлана Василівна – бібліотекар Очеретненської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Майструк Тетяна Василівна – бібліотекар Млинівецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Сопіга Тетяна Володимирівна – бібліотекар Залісецької публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Міганович Лариса Олексіївна – провідний бібліотекар Великовікнинської публічно-шкільної бібліотеки-філії

фото аватарка

Козак Лідія Павлівна – бібліотекар Великовікнинської публічно-шкільної бібліотеки-філії

Публічна бібліотека

Історія становлення

Публічної бібліотеки

Вишнівецької територіальної громади

На березі річки Горинь розкинулось мальовниче селище Вишнівець з його прекрасними околицями. Назва селища, найвірогідніше, походить від розкішних вишневих садків.

Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 року. Тоді великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверськоро князівства, дав йому кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець, де було закладено замок Вишнівецький.

В 1640 році Ярема Вишнівецький розпочав будівництво великого замку, а також монастиря для ченців ордену кармелітів. На цей час Вишнівець був досить великим поселенням з розвинутими ремеслами та торгівлею.

У 1720 році князем Михайлом Сервацієм побудовано розкішний палац, який зберігся донині і є визначною архітектурною спорудою.

Міхал Сервацій зібрав також значну бібліотеку. У 40-х роках XVIII ст. вона нараховувала близько 1400 примірників, що на той час було поважним зібранням. Князь сам написав декілька праць теологічного змісту, серію літературних перекладів та хронологію роду Вишневецьких з викладенням життєпису власного життя.

…читати далі… »

Найбільш повну інформацію щодо бібліотеки Вишневецьких подає рукописний каталог її фондів, виданий в 1745 році одразу після смерті Міхала Сервація. За хронологією книжки розподілялися так: XV ст. – 1, пер. пол. XVI ст. – 26, др. пол. XVI ст. – 113, XVII ст. – 538, XVIII ст. – 534, книжок без року та місяця видання в каталозі налічувалося 229.

За мовою книжки розподілялися на такі групи: латинською – 842, французькою – 330, польською – 238, італійською – 24, німецькою -10, англійською – 1, чеською – 1.

Напередодні другого поділу Польщі у 1793 році Міхал Єжи Мнішек залишив посаду великого коронного маршалка, відійшов від великої політики і з 1798 року осів у Вишневці. Певний час він займав посаду едукаційного комісара і керував відділом волинських шкіл.

Міхал Мнішек значно розширив фонди бібліотеки. У 1777 році вона нараховувала 3444 томи.

Після смерті графа Міхала Мнішека у 1806 році Вишневець перейшов у спадок його єдиному сину Каролю Філіпу – відомому ученому, історику, геральдику, етнографу. Він продовжив справу батька і збагатив колекції Вишневецього палацу новими поповненнями.

Народився Філіп Кароль у Вишневці, вчився у Кременецькому ліцеї і прожив у Вишневці все своє життя. Був членом судово-едукаційної комісії у Кременці, залишив низку історичних праць, зробив доповнення до гербовника Несєцького. За часів Кароля Філіпа фонди бібліотеки зросли до 11 тис. томів, поповнившись творами з історії, права та літератури.

Бібліотеку прикрашали 22 портрети вчених та політиків і серед них: Вольтера, Монтеск’ю, Расіна, Бюффона, Кохановського, Нарушевича і багатьох інших. Ці портрети частково розміщувалися на стінах, а частково були вмонтовані в дверці високих книжкових шаф, що тягнулися вздовж трьох стін бібліотеки.

На початку 50-х років XVIII століття Вишневецька бібліотека нараховувала близько 15 тисяч томів. Серед них особливо цінними були рицарський гербовник Папроцького, «Хроніка цілого світу» Бєльського, «Статут Ласького» 1506 року на пергаменті, першодрук гербовника Нєсецького, рукописи, листи монархів, відомих політиків, а також матеріали до історичних праць, зібраних Міхалом Єжи Мнішеком.

Багате історичне минуле та шедеври Вишневецького палацу викликали постійний інтерес та приваблювали багаточисленних відвідувачів. Своєрідною «Меккою» став він для шанувальників мистецтва у XIX столітті. У 1845 році Вишневець відвідав відомий історик М.Костомаров, який зацікавився Вишневецьким архівом. У наступному році тут у складі етнографічної експедиції побував Т.Г.Шевченко. А у 1848 році по дорозі до Верхівні у Вишневецький палац завітав Оноре де Бальзак. Казкове багатство володарів маєтку так вразило його, що він назвав палац «Польським Версалем».

На жаль, нащадки графа Кароля Мнішека, його сини Андрій та Єжи, виховані за кордоном, не віднеслися з належною повагою до реліквій свого родового гнізда. При розділі маєтків між братами по смерті батька в 1846 році Вишневець дістався Андрію, який виїхав до Франції, взявши з собою сімейний архів, найбільш цінні речі з колекцій, мармур, бронзу, картини та до 2.5 тисяч книг.

У 1852 році вишневецький маєток купила грузинська княгиня Абамелек. За час свого короткого тут перебування вона остаточно розорила Вишневецьку бібліотеку і подарувала своєму раднику значну частину збірки французької белетристики. У другій половині XIX століття в різних маєтках Волині та Поділля можна було знайти безліч книг, які вирізнялися серед інших характерною шкіряною оправою та вибитим гербом Корибутів. Крім того, княгиня вивезла до Росії на 20 возах певну кількість стародруків, найцінніші меблі, частину інших колекцій, залишивши на місці ще багато бронзи, годинників, канделябрів, свічників, а також живописних полотен.

Враховуючи громадську думку, добре розуміючи історико-культурне значення Вишневецького палацу, молодий граф Володимир де Броель-Плятер (1831-1906), великий шанувальник мистецтва, вирішив, хоча і з великими для себе труднощами, викупити цю «народну скарбницю».

Він повернув княгині Абамелек кошти за вишневецький маєток і оселився у Вишневці, щоб не допустити його ще більшого розорення.

Граф Плятер приклав багато зусиль, щоб вивести Вишневецький палац із його занепаду. Перш за все він склав інвентар того, що ще залишилося від колишніх вишневецьких збірок. На превеликий жаль, цей документ загинув у пізніші часи. Потім Плятер почав збирати все, що ще можна було повернути назад, знову упорядкував вишневецькі колекції і поповнив їх своїми власними збірками. З родового Воробіна з-під Домбровиці він перевіз власну бібліотеку, яка нараховувала більше як 8 тисяч томів і складалася переважно з історичної літератури.

Таким чином, за часів графа Плятера Вишневецька бібліотека мала приблизно 21 тисячу томів. Вона складалася з таких основних збірок: історична – 703 книги в 1078 томах, в тому числі 540 панегіриків і погребальних промов; літературна – 915 книг в 1151 томі; природнича – 700 томів; белетристика – 3000 томів.

У рукописах було близько 350 томів, серед них : «Індекс місцевості з Метрики Литовської», документи з закордонних архівів, гербовники, а також рукопис поеми Вацлава Ржевуського «Еміра».

Знаменитий Вишневецький архів включав 300 томів, в основному родові документи князів Вишневецьких, графів Мнішеків та інших споріднених з ними родів, а також близько 20000 листів, здебільшого XVIII століття.

У 1884 році Толлі продав Вишневець князю Кочубею. Крім частини історичних полотен та родових портретів, які були передані Київському Історичному музею Толлі вивіз до Києва також частину Вишневецької бібліотеки, усього близько 5000 томів, серед них видання ХV-ХІІІ століть.

У 1919 році вони частково ввійшли у Всенародну бібліотеку України (тепер Національна наукова бібліотека України ім. В.І.Вернадського).

Тільки у 1905 році, коли Вишневецький палац стає власністю генерала Павла Демидова, наступає короткий період його розквіту. Людина високоосвічена і шляхетна, Демидов планував відновити колишню славу Вишневця. Він перевіз сюди свої родинні колекції, постійно слідкував за європейськими аукціонами і, при можливості, повертав колишні цінності, які належали Вишневецькому палацу.

Оскільки від Вишневецької бібліотеки та архіву нічого не залишилося, цю втрату він повністю заповнив своєю книгозбірнею.

Плани Демидова щодо відродження Вишневця не були доведені до кінця. У 1912 році напередодні першої світової війни він продав маєток графу Грохольському і разом з родиною виїхав до Франції,

Коли Демидов покидав Вишневець, то, правдоподібно, забрав лише свої власні речі, а усі інші переказав наступному власнику Грохольському, який з наближенням фронту перевіз їх на схід. На місце вони уже не повернулися.

У лютому 1921 року під час повені у Ленінграді в підвалах Зимового палацу загинула значна частина архіву та бібліотеки Вишневецького палацу. Вдалося врятувати три чи чотири скрині, в яких знаходилося 600-700 томів, переважно панегіриків, геральдичних та генеалогічних документів. Ця збірка, вірогідно, увійшла до фондів Публічної бібліотеки у Ленінграді.

У приміщенні Вишнівецького палацу під час німецької окупації знаходилась бібліотека. Фонд бібліотеки був скомплектований в основному з бібліотеки палацу Вишнівецьких і налічував близько 25 тисяч екземплярів книг. Коли німці відступали, то основну частину вивезли за кордон. Залишки згоріли разом з палацом, від якого лишилися лише стіни. В людей залишилась незначна частина книг.

В березні 1944 року Вишнівець було звільнено від німецьких окупантів, а в вересні цього ж року знову відновили роботу середня школа, поліклініка, лікарня, клуб і бібліотека для дорослих і дітей.

У відновленні роботи бібліотеки велику роль зіграла вишнівецька інтелігенція, Чернецький O., Бодасюк О., Сторож С., Скаржевський К. Вони займалися збором книг від населення і поповнення бібліотечного фонду. Знаходилась бібліотека невеликому приміщенні з 3-х кімнат: читальний зал, абонемент, маленьке книгосховище. Очолювала бібліотеку Тетяна Н. (На жаль, на сьогодні не лишилося людей, які пам’ятали б її прізвище і звідки вона родом.

Згодом було реставровано палац Вишнівецьких. І в 1961 році будинок культури і бібліотеки переселились у добротне, світле приміщення. Бібліотека розміщена у правому крилі палацу, займала 465 кв.м. площі, чудовий читальний зал, два абонементи, велике книгосховище.

Незабаром збільшується бібліотечний фонд, міцнішає матеріальна база, зростає кількість читачів. Бібліотека відіграє важливу роль у відродженні і становленні духовності народу.

В бібліотеці на цей час чотири працівники: завідуюча бібліотеки Волкова Н.І., Сажко Т.А., зав. читальним залом та бібліотекарі Ізвекова М., Бохан І.

Життя внесло свої корективи в роботу бібліотеки, мінялися працівники, мінявся стиль роботи.

16 жовтня 1970 року рішенням облвиконкому Вишнівецьку зональну бібліотеку було перейменовано на міську бібліотеку для дорослих.

В 1980 році була проведена централізація бібліотечної системи.

Працівники бібліотеки беруть активну участь в політичному й суспільному житті селища.

Публічна бібліотека

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ