Убранство Вишнівецького палацу

Версаль на Вишнівеччині

В результаті будівельних робіт в південній частині комплексу, над крутим спуском до річки, був побудований палац, що складається з декількох обсягів – головного корпусу і 2-х бічних флігелів (за іншою версією палац спочатку був побудований як цільна споруда). Секції палацу створювали перед головним фасадом курдонер (парадний двір перед будівлею), де був влаштований партерний парк.

Палац мав симетричну П-подібну композицію, фасади якої урізноманітнили осьові і кутові ризаліти. Будинок був двоповерховий і лише в ризалітах були влаштовані три поверхи. Фасади які виходили в курдонер палацу були прикрашені портиками (без фронтонів) тосканського ордеру. Центральну частину будівлі з парадним входом вінчав трикутний фронтон з пишним ліпленням в його внутрішньому полі (бубні). Стіни по першому ярусу були прикрашені рустом.

Весь комплекс будівель оточувала огорожа, в якій були влаштовані двоє воріт – арочні споруди на двох пілонах, зведені в стилі бароко і класицизму.

Новозведенний палацовий комплекс вписався в межі старих бастіонних укріплень – таке поєднання старих фортифікацій і нових будівель палацу було широко поширене в Італії, де палаци всередині старих замків так і називали «palazzo in fortezza» (буквально – «палац у фортеці»). Ім’я автора проекту палацу нам не відомо. За однією версією до створення палацу у Вишнівці міг докласти руку і сам Міхал-Сервацій. Відомо, що князь вивчав архітектуру під час перебування за кордоном, ймовірно, займався і проектуванням. Ідеї, почерпнуті в Європі, він міг втілити в проекті свого родового маєтку. Окремі дослідники вважають, що палац у Вишнівці будувався під впливом французької школи палацової архітектури.

За задумом, споруда мала бути копією французького Версалю.(Спеціально для цього були запрошені французькі архітектори). Як і там, щоби величезна бенкетна зала здавалась ще більшою, у стіни були вмонтовані дзеркала.

Такого багатства, яке мав тоді Вишнівецький замок, не можна було знайти й у королівських палацах. Перший та частина другого поверху були оздоблені голландською дрібною керамічною плиткою, де на 45 тисячах частинок жоден малюнок ні разу не повторювався. Такого не було і немає ніде у світі.

Кімнати палацу, а їх було більше ста, називали за кольором стін, які покривались китайським шовком, оздобленим бісером, золотом і сріблом.

У замку зберігалися величезні колекції зброї, рицарських обладунків, а також більш як двотисячна приватна колекція картин визначних майстрів пензля доби Середньовіччя. Картин було на стільки багато, що їх не було де зберігати. У книжкових шафах знімали тафлі і вставляли дорогі портрети.

На жаль, за довгі роки воєн і ворожих режимів багато шедеврів із колекції вивозили за кордон. У Відень, Краків, Варшаву, та найбільше до Москви. Цікаво, що й зараз в одному з музеїв на Червоній площі можна побачити картини з нашого Вишнівця.

Кінець 1730-х років. Ймовірно, до цього періоду будівництво палацово-паркового комплексу було завершено.

1744 рік. Міхал-Сервацій Вишневецький вмирає, рід Вишневецьких згас. Після цього місто і замок перейшли у власність князів Мнішеків. Чотири покоління цього роду прожили у Вишнівці, продовжуючи поповнювати колекцію двору і облаштовувати його приміщення. Поступово палац перетворився на справжній музей – тут була зібрана приголомшлива колекція раритетів – посуд, меблі, зброя, картини, унікальна портретна галерея та інші цінності.

Цікавий опис даху палацу – він був з заломом, його покривала керамічна плитка блакитного кольору, а простір покрівлі урізноманітнили люкарни округлої форми (горищні вікна з вертикальною рамою, закритою з боків і зверху).

Окрему увагу інвентар зосередив на інтер’єрах палацу. Описано дороге покриття стін, виконане з цінних порід дерева, шовкових тканин, вишитих вручну золотими і срібними нитками, а так само з керамічної плитки. Стелі прикрашали живописні зображення в багатому обрамленні з гіпсу. Важливим елементом інтер’єру були високі французькі та італійські каміни і керамічні печі, виконані в ренесансному стилі. Двері в більшості залів були подвійними, пофарбованими в білий або жовтий колір.

1750 рік. Ян Кароль Вандолін з роду Мнішеків одружився на Катерині, внучці Михайла-Сервація Вишневецького. Замок в Вишнівці перейшов під владу Яна Кароля як придане. З цього моменту починається становлення палацу як значного культурного центру Волині. При Яні Кароле значно поповнилася колекція палацу за рахунок всіляких цінностей, які граф перевіз в Вишнівець зі свого замку в Ляшках Мурованих. Серед цих цінностей була і частина графської бібліотеки.

1760 рік. Був складений «Реєстр рухомих і інших речей Яна Кароля графа Вандалино Мнишека підкоморія Великого Князівства Литовського в палаці Вишневецького». Цей реєстр дає певне уявлення про багату колекцію палацу, що складалася з живописних полотен, портретів, скульптур, старовинних карт, виробів зі скла, коштовного посуду, сервізів, меблів. Згадувалися в реєстрі екіпажі, вози та інші побутові речі. Бібліотечний фонд замку включав 273 книги на латинській мові і 182 книги польською. На озброєнні замкового гарнізону в цей період було 4 великих і 4 малих гармат, 10 карабінів драгунських з багнетами, 6 палашів і 12 рапір.

Михайло Єжи володів Вишнівцем з 1759 по 1806 рік. Можливо, за Михайла Єжи палац був прикрашений невеликими секціями колонад в стилі класицизму, які звели у головного і бічних палацових входів. Якщо зовні палац не сильно змінювався, то всередині він перетворився серйозним чином, отримавши оформлення в стилі пізнього рококо. Проект зміни інтер’єру розробив архітектор Ріко де Тергей, який вже раніше отримував замовлення від Мнішеків в Дембліні і Варшаві. Французькій вплив на інтер’єрі відобразилось в орнаментальному декорі палацу, італійські традиції відчуваються в рішенні ордерів, а широке використання керамічної і порцелянової плитки відсилає до голландських традицій.

У цей період, ймовірно, закінчилося формування аванкура (площадки перед головним фасадом палацу), раніше частково оточеного дерев’яними будівлями. Після перебудови їх замінили цегляними будівлями.

Кароль (? – 1846), син Михайла Мнішека, продовжив справу батька: дбав про палац, поповнював його колекцію, бібліотеку і архів. Однак уже в цей період почався занепад комплексу.

1832 рік. Монастир кармелітів був скасований, а його майно передали православній церкві. Зміна власника негативно позначилася на долі монастирського комплексу, який поступово прийшов в стан занепаду.

1852 років. Андрій Мнішек, син Кароля, переїжджаючи до Парижа, продавши маєток новому власнику – княгині Абамелек. Залишаючи Вишнівець, Андрій забирає з собою до Франції частину бібліотеки і безліч творів мистецтва. Нова власниця замку активно знижувала замкову колекцію. З цього моменту починається період грунтовного занепаду палацового комплексу. Замок дуже часто почав міняти своїх власників, велика частина яких не приділяла резиденції Вишневецьких достатню увагу. З 1852 до 1913 року замок встиг змінити дев’ять (!) власників. За цей період значна частина колекція замку була загублена – продана з аукціонів, вивезена в Росію і так далі. Сильно постраждала і чудова палацова бібліотека (до середини 19 століття в її колекції знаходилося близько 21 000 рідкісних, а іноді і унікальних, літературних творів).
1857 рік. Шанувальник старовини граф Володимир Плятер, стурбований долею палацу, викуповує його у Абамелек. Граф намагався повернути палацу його колишню славу, поповнив поріділу колекцію замку своїми зборами.

1875 – 1876 рік. Граф Володимир зазнав фінансовий крах. Щоб покрити величезні борги, палацовий комплекс у Вишнівці був виставлений на аукціон.

1876 ??рік. На аукціоні палац придбав граф Толлі (або Толль), який взяв активну участь в руйнуванні палацу, продаючи експонати його колекції. Крім цього граф вивіз до Києва значну частину бібліотеки Вишневецького замку, де вона була практично повністю знищена (бібліотека зберігалася в підвалі, який одного разу затопило, врятувати вдалося лише невелику частину Вишневецькою колекції). Таким чином, в 80-х роках 19 століття дожила до цього часу бібліотека Вишневецького замку припинила своє існування.

Початок 20 століття. Вишнівець перейшов у власність генерала Павла Олександровича Демидова, який спробував повернути велич старому палацу. При Демидові не тільки почалося нове поповнення колекції палацу, а й були проведені ремонтно-відновлювальні роботи комплексу. Цими роботами керував відомий архітектор Владислав Городецький (1863 – 1930)

Напередодні Першої Світової війни Демидов продав палац графу С. Брохольскому.

1914 – 1918 роки. Палацовий комплекс сильно постраждав в ході Першої Світової війни.

1924 – 1925 роки. У повоєнний час в головному корпусі палацу був відкритий музей, а ряд інших приміщень зайняла реміснича школа.

1940 – 1944 роки. Палацовий комплекс сильно постраждав в період Другої Світової. З 1940 до 1941 року всі цінності з палацу були вивезені в Москву. На початку нацистської окупації в замку розташувалися німецьке гестапо і жандармерія. На останньому етапі війни (в 1944) Вишнівець був атакований бійцями УПА (за іншими даними – українськими партизанами), в результаті чого комплекс споруд Вишневецького замку-палацу отримав фатальні руйнації – палац практично повністю згорів.

1963 рік. Відповідно до закону про охорону пам’яток архітектури палац і парк в Вишнівці були внесені в обліковий список під №663.

1970-ті роки. Основні роботи з ремонту в палаці були завершені. До цього моменту ніколи розкішні внутрішні приміщення будівлі повністю позбулися всіх ознак колишньої пишноти. У відремонтованих приміщеннях розмістився ПТУ, будинок культури, шкіргалантерейная фабрика і бібліотека.

2005 рік. Вишневецький палацовий комплекс отримав статус Пам’ятника національного значення.

2007 рік. ПТУ, Клуб і Бібліотека покинули зали палацу.

банер у плині історії
банер пам'ятки історії

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ