Храм Святого Христового Вознесіння

Призамкова церква

Світська і церковна влада з давніх давен становили моноліт державності, тому важко повірити, що хоча б в одному з селищ, заснованих на волинській землі колишнім князем Новгороді-Сіверським Дмитром Корибутом Ольгердовичем (1358 – 1404), не було православного храму. І хоча в ті давні часи фортеця і прилегле до нього місто розташовувалися на низькому правому березі Горині, але все ж історичний відлік православ’я у Вишнівці йде з початку XV століття, коли в документах був згаданий перший його дерев’яний храм.

Звичайно ж крихкий оплот чужої їм християнської віри, створений з настільки нетривкого матеріалу, не міг встояти перед вогненним смерчем турецько-татарських атаки 1494 року, що поховала у своєму попелі грізного стража цієї землі і зовсім спустошила все навколо. Так безрадісно перша православна Вишневецька святиня припинила своє існування.

Нова кам’яна фортеця, закладена родоначальником Вишневецьких Михайлом Васильовичем Збаразьким (? – 1517), стала передвісником і переродження храму вже в новому обличчі і на новому місці – біля підніжжя фамільної резиденції, що майорить високо над долиною річки. Так його сини вже в 1530 році звели освячену на честь Вознесіння Господнього церкву під стать замку – з потужними кам’яними стінами і вузькими вікнами-бійницями. Призамковий храм став не тільки дороговказною зіркою віри могутнього роду, а й усипальницею всіх православних Вишневецьких.

В її підземеллях поховані одні з найбільших покровителів православ’я – княгиня Раїна Могилянка разом зі своїм чоловіком Михайлом Михайловичем Вишневецьким.
Навіть грізний Ярема Вишневецький, що став католиком, не посмів зруйнувати храм, де були поховані його батьки.

Вишнівець і його оплот віри на початку XVII століття стають сценою, на якій розгортається один з центральних актів трагедії Смутного часу Російської держави: в маєтку над Горинню відбулося знайомство, а потім і заручення Лжедмитра I (? – 1606) і Марини Мнішек (1588 – 1615), що послужило приводом для всемогутніх родів Польського королівства Вишневецьких і Мнішеків до організації та фінансування походу на Москву в 1606-му.

А через два роки після цих подій з російського полону після укладення тимчасового перемир’я між Річчю Посполитою і Московською державою в родове гніздо повернувся князь Костянтин Вишневецький (1564 – 1641), привізши з собою в якості трофея староруську ікону, яка була розміщена в призамковому храмі.

У скорботній своїй іпостасі родова усипальня прийняла в свої обійми відомих українських меценатів Михайла Михайловича (? – 1616) і його дружину Раїну Могилянку (1598 – 1619), що подарували їй унікальний різьблений іконостас у стилі українського бароко. Їхній же син Ярема (1612 – 1651), відступивши від віри предків і перейшовши в католицизм, залишив недоторканим православну святиню біля підніжжя замку, а для своїх богослужінь поруч заклав монастир кармелітів з величним костелом святого Михаїла.

Багате на бурхливі подій XVII століття, коли Вишнівець не раз ставав епіцентром бойових зіткнень турецьких, татарських, козацьких, російських загонів з військами польської корони, проте майже не торкнулося храму над Горинню.

Останній з Вишневецьких – Михайло Сервацій (1680 – 1744) в запалі грандіозної перебудови палацу і перетворенні оточуючого його парку не залишив своєю увагою Вознесенську церкву, піднісши їй в дар цінну давньоруську ікону придбану ним під час шведського походу в листопаді 1704 року.

Майже півтора століття храм у Вишнівці перебував під благодатним захистом покровительства роду Мнішеків, поки не був переданий православній громаді, яка в 1872 – 1873 роках провела його капітальний ремонт, крім іншого замінивши дзвони, позолотивши іконостас і надбудувавши над бабинцем дзвіницю. Церква була перебудована в 1872-1873 роках, під час окупації Волині росіянами і тоді набула не характерних для українських храмів архітектурних особливостей. Над притвором з’явилася шатрова дзвіниця характерна для російських церков, які в ті часи будувалися за проектом придворного російського архітектора Ніколая I – К.А.Тона (1797-1881 р.р.). Нава зберегла традиційний для українських православних храмів купол з хрестом в вершині. Над вівтарем також є купол значно меншого розміру. Церква прямокутна в плані тридільна з не характерним для український храмів великим за розміром притвором, який більший за розмірами за бабинець.

Наприкінці 19 ст. тодішній власник маєтку граф Володимир де Броель-Платер, який дуже цікавився старовиною, відкрив гробниці Вишневецьких і побачив там багаті поховальні шати та останки збережені завдяки вдалому бальзамуванню. Легенда розповідає, що в підземній крипті були безцінні скарби. Ці перекази стали стимулом для вандалів, які розкопували та плюндрували поховання у 20 ст., коли храм став недіючим.

Пройшовши разом з селищем на крутому березі всі негаразди першої половини ХХ століття з її світовими війнами і радянськими гонінням на релігійну діяльність, у мирному 1961-му Вознесенська церква все ж була закрита комуністичною владою, а її приміщення були пристосовані частиною під склад, частиною під тир.

Забуття тривало три десятиліття, і лише з набуттям Україною незалежності в 1991 році силами місцевої громади тут були розпочаті відновлювальні роботи, які проводилися без контролю з боку фахівців-архітекторів, що призвело до заливання бетоном поховань Вишневецьких у вівтарній крипті. Однак, після офіційної передачі храму Українській православній церкві за сприяння національного заповідника “Замки Тернопілля” у нього з’явилася надія на гідне продовження своєї славної історії.

Споруджена у вигляді подовженого силуету з рваного вапняку церква Вознесіння Господнього у Вишнівці є типовим представником однокупольного тридільного храмового слов’янського зодчества, де послідовно з’єднані притвор, подовжений неф з об’ємним средохрестям і пресвітер з гранованою апсидою утворюють гармонійний малюнок при яскраво вираженому оборонному характері побудови (масивні стіни, високо підняті над землею вузькі вікна-бійниці).

Пізнішою прибудовою є високий двох’ярусний обсяг дзвіниці під шатровим дахом, який завдяки невеликому ліхтарю над пресвітером і центральному об’ємному куполу на світловому барабані зі здвоєними вікнами врівноважили разнооб’ємну конструкцію в антуражі стародавніх хрестів кладовища.

На стіні храму встановлені дві пам’ятні таблиці:
«Вознесеньська церква пам’ятка архітектури XVI ст., 1530 р.. Тут поховані українські доброчинці, захисники православ’я князь Михайло Вишнєвєцький 1616р. і княгиня Раїна Могилянка-Виннєвєцька. 1589-1619.»
« Цей пам’ятний знак встановлено на честь нашого земляка, засновника Запорізької Січі, лицаря України Дмитра Вишневецького (Байди). 1518-1564р.р.»

банер у плині історії
банер пам'ятки історії

ВАМ ПОТРІБНА НАША ДОПОМОГА?

ЗВ’ЯЗОК З НАМИ